Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 742/1755/18
провадження № 51-3264км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Пантєлєєвої А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Фесика Ігоря Анатолійовича на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 345 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 цього Кодексу його звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 скоїв злочин за таких обставин.
08 вересня 2017 року, близько 13 години, ОСОБА_1, будучи обізнаним про проведення працівниками ГУ ДФС в Чернігівській області обшуку в офісному приміщенні ТОВ "Прилуки-Агро", що розташоване на вул. Котляревського, 106, у м. Прилуках, достовірно усвідомлюючи, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є працівниками правоохоронного органу, під час виконання останніми службових обов`язків з блокування входу до будівлі зсередини, в момент одночасного утримання ними руками за ручку вхідних дверей, реалізуючи умисел на заподіяння останнім тілесних ушкоджень, умисно завдав їм по рукам три удари металевим прутом - "монтировкою", чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця, садна та забиття м`яких тканин лівої кисті, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності; потерпілому ОСОБА_3 - тілесні ушкодження у вигляді синця, садна та забиття м`яких тканин правого променево-зап`ясткового суглобу, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності; потерпілому ОСОБА_4 - тілесні ушкодження у вигляді садна нижньої третини лівого передпліччя, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 345 КК як умисне заподіяння працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2019 року апеляційну скаргу захисника Фесика І.А.в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2018 року без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 грудня 2018 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 08 квітня 2019 рокуу зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального законуі неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з доводами захисника місцевим судом при ухваленні вироку не дотримано стандартів доведення вини поза розумним сумнівом.
Зокрема, суд першої інстанції на порушення положень ст. 22 КПК при розгляді справи обмежив сторону захисту в дослідженні доказів, зібраних захистом, а саме безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про допит свідків, які були очевидцями подій, таким чином унеможлививши проведення перехресного допиту потерпілих зі свідками. Такі дії суду першої інстанції, на думку захисту, призвели до неповноти судового розгляду.
Також захисник стверджує, що місцевий суд обґрунтував вирок недопустимими доказами (зокрема протокол відібрання зразків від 18 квітня 2018 року, разом з флеш картою, який складений без участі захисника), чим порушив право ОСОБА_1 на захист, і це надалі призвело до безпідставного покладення в основу вироку, висновку експерта від 18 травня 2018 року №612 зробленого за даними вищезазначеного протоколу, що дає достатні підстави вважати його недопустимим. Крім цього, вказує, що відібрання зразків для проведення експертизи здійснено всупереч ст. 245 КПК, тобто без ухвали слідчого судді.
Захисник стверджує, що суд першої інстанції безпідставно визнав як допустимими такі докази, як протоколи впізнання за фотознімками від 12 грудня 2017 року, 16 лютого 2018 року та 01 березня 2018 року, оскільки, зазначені процесуальні дії та дослідження проведено без урахування того, що у ОСОБА_1 є брат — близнюк ОСОБА_11 . Також під час судового засідання суд першої інстанції безпідставно провів порівняльне впізнання потерпілими особи ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції допустив порушення положення ст. 404 КПК, безпідставно відмовивши у повторному дослідженні доказів у справі та допиті свідків сторони захисту. При цьому всупереч ст. 419 КПК належним чином не вмотивував свого рішення.
Істотне порушення кримінального процесуального закону, на думку захисника, полягає в тому, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення його апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, не дотримався засад змагальності кримінального процесу, не навів обґрунтованого аналізу доводів, викладених у скарзі, не спростував наявних у провадженні доказів сторони захисту, тобто ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Також, на думку захисту, апеляційний суд в ухвалі належно не вмотивував обставин недопустимості доказів, які залишив поза увагою місцевий суд.
Позиції учасників судового провадження
ПрокурорПантєлєєва А.С. у судовому засіданні не підтримала доводів, викладених у касаційній скарзі захисника Фесика І.А., та просила залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
У касаційній скарзі порушено питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно з вимогами ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
З урахуванням зазначеного доводи, наведені у скарзі захисника, щодо переоцінки фактичних обставин кримінального провадження та доводи, які стосуються оцінки доказів (показань обвинуваченого, потерпілих та свідків), необхідності дослідження додаткових доказів, не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.