Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 465/711/15-ц
провадження № 61-39878св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Гірник Т. А.,
Бакуса В. Я., Левика Я. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2014 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір про наміри, відповідно до якого він передав відповідачу завдаток у сумі 500,00 доларів США в рахунок належних за договором платежів та забезпечення укладення, виконання договору купівлі-продажу належної відповідачу квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, сторони домовились про те, що оформлення договору купівлі-продажу вказаного об`єкта нерухомості має відбутись до 10 січня 2015 року на умовах встановлених цим договором. Проте договір купівлі-продажу квартири у визначений термін укладений не був, на його звернення відповідач відмовилась повернути вищевказані кошти у розмірі 500,00 доларів США.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 13 231,13 грн, що в еквівалентні становить 500,00 доларів США станом на 19 лютого 2016 року.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що вимоги є недоведеними, необґрунтованими та безпідставними.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500,00 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України станом на 29 серпня 2016 року становить 12 720,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачем від позивача отримано кошти без достатніх правових підстав, а тому такі підлягають поверненню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Львівської області від 29 серпня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що з моменту укладення договору (27 грудня
2014 року) і до 10 січня 2015 року позивач жодним чином не підтвердив свій намір укласти основний договір, а оскільки не зафіксовано жодного факта звернення позивача до відповідача з метою укладення договору купівлі-продажу належного відповідачу об`єкта нерухомості, як і не зафіксовано факта відмови відповідача чи
створення ним перешкод для укладення основного договору, тому відповідач вважає, що договірне зобов`язання не було виконане з ініціативи позивача. Крім того, у
пункті 3 договору наміру зазначено, що у разі невиконання договірних зобов`язань з ініціативи потенційного покупця, відповідно до статті 571 ЦК України завдаток залишається у потенційного продавця. Крім того, про наявність незаконного рішення апеляційного суду стало відомо після ознайомлення з матеріалами справи, із яких вбачається, що всі документи були відправлені на іншу адресу, ніж фактичне місце проживання відповідача.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргуОСОБА_2
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до положення частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2016 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 березня 2016 року та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю (суддю-доповідача) Гірник Т. А. та склад колегії суддів: Бакус В. Я., Левик Я. А.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 квітня 2016 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду
м. Львова від 10 березня 2016 року призначено до розгляду на 17 год 00 хв 16 травня 2016 року.
У зв`язку з неявкою 16 травня 2016 року відповідача справу відкладено на 15 год
30 хв 18 липня 2016 року.
У зв`язку з неявкою 18 липня 2016 року відповідача справу відкладено на 14 год
00 хв 08 серпня 2016 року.
У зв`язку з неявкою 08 серпня 2016 року відповідача справу відкладено на 09 год
30 хв 29 серпня 2016 року.
Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд та відкладення справи, оскільки згідно з довідками поштових установ, конверти поверталися до суду із позначкою "за не запитом", а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 74 ЦПК України 2004 року не може свідчити про належне повідомлення ОСОБА_2 .