Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 591/5279/17
провадження № 61-12301 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 ;
відповідачі: Сумська міська рада, виконавчий комітет Сумської міської ради, департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради;
треті особи: комунальне підприємство Сумської міської ради "Сумижитло", державний архів Сумської області, квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми Міністерства оборони України;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2019 року у складі судді Кривцової Г. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Хвостика С. Г., Криворотенка В. І., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Сумської міської ради, виконавчого комітету Сумської міської ради, департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, треті особи: комунальне підприємство Сумської міської ради "Сумижитло" (далі - КП "Сумижитло"), державний архів Сумської області, квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави, правонаступником якого є квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми Міністерства оборони України.
Позовна заява мотивована тим, що вони та їх неповнолітні діти постійно проживають та зареєстровані у будинку АДРЕСА_1, що є гуртожитком для проживання сімей коридорного типу. Сім`я ОСОБА_1 займає кімнату № 39 , сім`я ОСОБА_3 - кімнату № 38, ОСОБА_7 - кімнату № 49 . У мешканців в особистому користуванні окремі кімнати, а в загальному користуванні - коридор, кухні, туалет, умивальники.
Вказували, що будинок розташований на території воєнного навчального закладу по АДРЕСА_1 – військове містечко для проживання офіцерів.
У 2007 році інститут ракетних військ було ліквідовано без правонаступництва, військове містечко для проживання військовослужбовців було підпорядковано до служби тилу Збройних Сил України і квартирно-експлуатаційними відділом м. Полтави передано в комунальну власність КП "Сумижитло", яке є балансоутримувачем вказаного будинку.
Зазначали, що на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду України" вони мали намір отримати у власність кімнати, в яких вони мешкають, проте скористатися наданим їм законом правом на приватизацію не можуть вже протягом десяти років, так як балансоутримувач та виконавчі органи Сумської міської ради стверджують, що будинок було передано на баланс у складі тих квартир, які не були на дату ліквідації військового інституту службовими. Щодо квартир, які мають статус службових, відсутнє рішення Міністерства оборони України.
Посилаючись на пункт 3 Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР "Про службові жилі приміщення" від 04 лютого 1988 року № 37, вказували, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Тому вважали, що в разі ліквідації підприємства, установи, організації та виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, за якими закріплено квартири як службові, вони втрачають статус службових.
У 2017 році їм було відмовлено у реалізації свого права на приватизацію житла на тій підставі, що відповідно до рішень Сумської міської ради їх кімнати (квартири) віднесено до числа службових.
В результаті бездіяльності виконкому Сумської міської ради, який після ліквації Військового інституту без правонаступника, не виключив ці квартири з числа службових, вони позбавлені права на отримання житла у власність.
Так, рішенням Сумської міської ради від 19 травня 1983 року № 270 "Про внесення жилих приміщень, які знаходяться у військовому містечку у число службових" квартири ОСОБА_6 № 38 та ОСОБА_1 № 39 віднесені до числа службових. Тоді як квартира ОСОБА_8 № 41 віднесена до числа службових рішенням Сумської міської ради від 16 квітня 1987 року № 87.
Вважали зазначені рішення міської ради незаконними та такими, що порушують їх право на отримання у власність житла.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд поновити їм процесуальні строки на подання позову про визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 травня 1983 року № 270 та від 16 квітня 1987 року № 87; визнати протиправними (нечинними) та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів УРСР від 19 травня 1983 року № 270 в частині включення кімнат у гуртожитку № 39 , № 41, розташованих будинку АДРЕСА_1, у перелік окремих благоустроєних однокімнатних службових квартир для надання прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби, що проходять службу в Сумському вищому артилерійському командному двічі червонопрапорному училищі ім. М. В. Фрунзе; визнати протиправними (нечинними) та скасувати рішення виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів УРСР від 16 квітня 1987 року № 87 в частині включення кімнати у гуртожитку АДРЕСА_1, у перелік окремих благоустроєних однокімнатних службових квартир для надання прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби, що проходять службу в Сумському вищому артилерійському командному двічі червонопрапорному училищі ім. М. В. Фрунзе; зобов`язати Сумську міську раду передати у межах норм безоплатної приватизації у спільну сумісну приватну власність з видачою свідоцтва про право власності квартиру (кімнату у гуртожитку) АДРЕСА_6 з відповідною частиною приміщень загального користування без ордеру ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку та складається з двох житлових кімнат, коридору спільного, двох спільних туалетів, кухні спільної; зобов`язати Сумську міську раду передати у межах норм безоплатної приватизації у спільну сумісну приватну власність з видачою свідоцтва про право власності квартиру (кімнату у гуртожитку) АДРЕСА_1 з відповідною частиною приміщень загального користування без ордеру ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку та складається із однієї житлової кімнати, двох коридорів спільних, двох спільних туалетів, кухні спільної; зобов`язати Сумську міську раду передати у межах норм безоплатної приватизації у спільну сумісну приватну власність з видачою свідоцтва про право власності квартиру (кімнату у гуртожитку) АДРЕСА_7 з відповідною частиною приміщень загального користування без ордеру ОСОБА_7, яка знаходиться на третьому поверсі триповерхового будинку та складається з однієї житлової кімнати, двох коридорів спільних, двох спільних туалетів, кухні спільної.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні житлові приміщення знаходяться в розпорядженні Міністерства оборони України, а їх облік ведеться квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави, який не звертався до виконавчого комітету Сумської міської ради з клопотанням про виключення квартир № 38, № 39 , № 41 у будинку АДРЕСА_1 з числа службових. Тому суд не встановив правових підстав для визнання протиправними (нечинними) та скасування рішень Виконавчого комітету Сумської міської ради від 19 травня 1983 року та від 16 квітня 1987 року в частині включення спірного житла у перелік окремих благоустроєних однокімнатних службових квартир для надання їх прапорщикам та військовослужбовцям позастрокової служби, що проходять службу в Сумському вищому артилерійському командному двічі червонопрапорному училищі ім. М. В. Фрунзе. Крім того, оскільки житлові приміщення мають статус службового житла, то Сумська міська рада на законних підставах відмовила позивачам у передачі їм у власність спірних квартир.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що спірне житло знаходиться в розпорядженні Міністерства оборони України, а його оперативний облік ведеться квартирно-експлуатаційним відділом м. Полтави і саме до його компетенції належить вирішення питання про виключення житлових приміщень з числа службових. Та обставина, що спірні житлові приміщення не є окремими ізольованими квартирами, хоча про це зазначено в оскарженому рішенні міського виконавчого комітету, а відносяться до кімнат у гуртожитку коридорного типу, про що свідчить висновок судової будівельно-технічної експертизи від 30 листопада 2018 року № 1447, не може бути підставою для визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету від 19 травня 1983 року та від 16 квітня 1987 року, оскільки з огляду на положення статті 4 ЖК УРСР спірне житло належить до житлового фонду, а стаття 118 ЖК УРСР лише вказує на те, що під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, тобто, вказана норма права не містить заборони виділення під службове житлове приміщення житлової кімнати у гуртожитку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 591/5279/17 з Зарічного районного суду м. Суми.
У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що із системного аналізу статей 4 та 127 ЖК УРСР випливає, що гуртожитки не відносяться до житлового фонду, є окремими спеціальними об`єктами - місцем тимчасового, а не постійного проживання громадян. Правовий статус гуртожитків визначається виключно положеннями статей 127-132 ЖК УРСР. Відтак, до числа службових жилих приміщень можуть відноситись лише ті приміщення, які входять до складу житлового фонду, переліченого у статті 4 ЖК УРСР.
Вважала таким, що ґрунтується на припущеннях, висновок суду про те, що не існувало законодавчої заборони відносити кімнати у гуртожитках до складу службових квартир. Зазначала, що судом не враховано, що будинок АДРЕСА_1 переданий у комунальну власність та на баланс виконавчого комітету Сумської міської ради, а, отже, цей будинок (гуртожиток) не може перебувати на законних підставах на балансі Міністерства оборони України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу