Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 504/3286/16-ц
провадження № 61-2259св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (після зміни назви - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"),
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, у складі судді Вінської Н. В., від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Черевка П. М., Громіка Р. Д., від 07 грудня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги АТ КБ "ПриватБанк" мотивувало тим, щовідповідно до укладеного договору б/н від 20 вересня 2012 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 8 213, 27 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється щомісячно, починаючи з 1 по 25 число кожного місяця.
Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку із чим станом на 14 серпня 2016 року утворилася заборгованість на загальну суму 18 336, 46 грн.
Із урахуванням зазначеного, АТ КБ "ПриватБанк" просило позов задовольнитиу повному обсязі, стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом поза межами строку позовної давності, про застосування якого було заявлено стороною спору, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Одеської областівід 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. При вирішенні справи суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, про застосування якого було заявлено стороною спору. Однак, такі висновки є помилковими, оскільки судами не було враховано, що початок строку позовної давності слід рахувати з 01 жовтня 2014 року, оскільки борг відповідача було реструктуризовано, відповідно до генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості ключовою умовою якої встановлено обов`язок відповідача погасити заборгованість у сумі 8 213, 27 грн у строк до 30 вересня 2014 року. Позивач із позовом до суду звернувся лише 19 вересня 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 вересня 2008 року між позивачем та відповідачем по справі був укладений кредитний договір (заява б/н від 17 вересня 2008 року), згідно з яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 5 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у вказаному в заяві розмірі на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (вересень 2012 року) (а. с. 5).
ОСОБА_2 20 вересня 2012 року уклала генеральну згоду про реструктуризацію боргових зобов`язань за кредитним договором від 17 вересня 2008 року. Відповідно до генеральної угоди розмір кредиту складає 8 213, 27 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, зі щомісячною сплатою платежів у рахунок повернення кредиту і сплати відсотків.
Відповідач свої зобов`язання за вказаною угодою належним чином не виконувала, в зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 14 серпня 2016 року становить 18 336, 46 грн, з яких 6 690, 21 грн - заборгованість за кредитом, 4 157, 97 грн -заборгованість по процентам за користування кредитом, 5 887, 20 грн - заборгованість за пенею та комісією, 1 601, 08 грн - штраф (фіксована частина).
Останній платіж по погашенню заборгованості на суму 300 грн боржником здійснено 22 травня 2013 року (а. с. 3).
22 лютого 2017 року відповідачемдо суду першої інстанції подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 55).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.