ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 331/3266/16-а
адміністративне провадження № К/9901/7605/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016р. (судді - Коршун А.О., Панченко О.М., Туркіна Л.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району, третя особа Кабінет Міністрів України, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У квітні 2016р. звернувся до суду з позовом, в якому просив:
-визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району щодо виплати йому допомоги до 5 травня у меншому ніж передбачено законодавством розмірі;
- зобов`язати нарахувати та зробити виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру цієї допомоги 8592 грн. з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги у розмірі 2600 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має статус інваліда війни 2 групи, і відповідно до ст. 13 Закону України "Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги щорічно до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка у 2016р. йому була виплачена у розмірі 2600 грн., що є менше ніж визначено положеннями чинного законодавства, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком в 2016р. на момент здійснення виплати становить 1074 грн., і виходячи з цієї суми розмір допомоги становить 8592 грн.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2016р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016р. постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2016р. скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено частково.
Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення по Жовтневому району м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні нарахування разової щорічної державної допомоги до 5 травня за 2016 рік протиправними.
Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Олександрівському району зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 разову щорічну державну допомогу до 5 травня за 2016 рік, як інваліду війни 2 групи, у розмірі 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком виходячи із розміру, який встановлено ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплаченої суми у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що допомога до 5 травня за 2016 року позивачу виплачена у повному обсязі у відповідності до чинного законодавства, а саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016р.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має статус інваліда війни 2 групи, і відповідно до ст. 13 Закону України "Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги щорічно до 5 травня.
У квітні 2016р. відповідачем здійснено виплату позивачу разової щорічної державної допомоги до 5 травня за 2016 рік, як інваліду війни 2 групи, у розмірі 2600 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо невиплати йому у повному обсязі щорічної державної допомоги до 5 травня за 2016 рік, як інваліду війни 2 групи.
Листом від 20.04.2016р. за вих. №01-09/В-94 відповідач повідомив позивача про те, що щорічна державна допомога до 5 травня за 2016 рік, як інваліду війни 2 групи, виплачена йому у повному обсязі.
Вважаючи, що відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі ніж передбачено частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Кабінет Міністрів України уповноважений на підставі конкретних положень закону, прийнятого Верховною Радою України, та з метою забезпечення проведення політики у сфері соціального захисту, визначати розміри соціальних виплат, а тому виплачуючи позивачу в 2016 році допомогу до 5 травня в розмірах, визначених постановою КМУ від 02.03.2016р. №141, відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.
Крім того, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України, судом здійснено посилання на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20 рп/2011 та від 25.01.2012р. №3-рп/2012, в яких Суд наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при здійсненні нарахування та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня у 2016р. застосуванню підлягають положення ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не положення постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02.03.2016р. "Про деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 25.12.1998р.) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.