ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2019 року
Київ
справа №400/2760/18
адміністративне провадження №К/9901/22459/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.
учасники судового процесу:
представник позивача: Степанюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді: Бойко А.В., Шевчук О.А.) у справі №400/2760/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2018 року №00098801305, №00098811305.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач наголосив на безпідставності висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій із ТОВ "Агрокорд", оскільки дійсність господарських операцій із придбання сої у зазначеного контрагента підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Підтвердженим є також і факт використання придбаного товару у власній господарській діяльності та подальша реалізація виробленої продукції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Вирішуючи спір, суди встановили, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ "Агрокорд" за лютий 2018 року та контрагентами покупцями, яким в подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у ТОВ "Агрокорд", за результатом якої складено акт від 8 жовтня 2018 року № 2440/14-29-13-05/2123809591.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2018 року на суму 2198583,34 грн.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 жовтня 2018 року:
- № 00098801305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1669992 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 834996 грн.;
-№ 00098811305, яким позивачу зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість на суму 528591 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських відносин позивача із ТОВ "Агрокорд", що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Суд відхилив посилання контролюючого органу на отриману ним податкову інформацію щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання. Порушене стосовно директора та керівника ТОВ "Агрокорд" кримінальне провадження за відсутності обвинувального вироку, на переконання суду, не є підставою для визнання господарських операцій позивача з указаним контрагентом безтоварними та такими, що реально не відбулись. Щодо вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2018 року у справі №761/36513/18, на який послався відповідач, суд першої інстанції вказав, що зазначене судове рішення безпосередньо стосується ТОВ "Гермес Поставка", яке є контрагентом ТОВ "Агрокорд".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд вказав на відсутність певних реквізитів у наданих позивачем первинних документах та ненадання окремих із них ні до перевірки, ні до суду, на відсутність конкретних умов поставки в укладеному договорі постачання від 17 травня 2017 року №1705/17. Також суд визнав сумнівною можливість здійснення неодноразових рейсів по перевезенню товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) одним і тим же автомобілем за один день. На переконання апеляційного суду, відповідач, з посиланням на отриману податкову інформацію, обґрунтовано поставив під сумнів придбання позивачем "сої врожаю 2016 року" у відповідній кількості саме у ТОВ "Агрокорд". Крім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги відомості процесуальних документів щодо різних кримінальних проваджень, які стосуються зазначеного контрагента позивача.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник послався на поверхневе дослідження апеляційним судом обставин справи, зокрема залишення поза увагою долучених до матеріалів справи первинних документів, які підтверджують переробку отриманої сої та реалізацію виробленої продукції (соєвої олії та макухи). На переконання скаржника, встановлені апеляційним судом недоліки видаткових накладних (відсутність посилань на номер та дату договору, не зазначення прізвища, ім`я, по батькові осіб, які підписали вказані документи) не перешкоджають встановленню змісту господарських операцій, ідентифікації їх учасників та у своїй сукупності містять необхідні для оподаткування відомості господарських операцій позивача. Ненадання сертифікатів якості та паспортів на товар не є доказом нереальності господарських операцій, оскільки ці документи не є первинними у розумінні вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". При цьому чинне законодавство станом на час виникнення спірних правовідносин не містило вимог щодо обов`язкової сертифікації сої.
Стосовно посилань апеляційного суду на наявність певних недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних та сумніву щодо можливості здійснення неодноразових рейсів по перевезенню ТМЦ одним і тим же автомобілем за один день, позивач вказав, що доставка товару здійснювалась за адресою власних виробничих потужностей позивача, що дозволило вчиняти по декілька виїздів за товаром протягом дня трьома одиницями транспорту. При цьому товарно-транспортна накладна підтверджує лише факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. Посилання суду апеляційної інстанції на кримінальні провадження в обґрунтування свого висновку про відмову в задоволенні позову, на думку скаржника, є безпідставними, оскільки зазначені кримінальні провадження стосуються контрагентів по ланцюгу постачання, які не були постачальниками сої для ТОВ "Агрокорд".
У поданому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, як законну та обґрунтовану. Наголошено, що первинна документація, надана до перевірки, не містить ідентифікуючих ознак договірного документа, на підставі якого виписана. Крім того, до перевірки позивач не надав договір від 17 липня 2017 року №1707/2017, а тому відповідно до положень статті 44 ПК України останній не може бути врахований судом. Ні до перевірки, ні до суду ФОП ОСОБА_1 . не надавались і сертифікати якості на отриману продукцію від постачальників. Долучені скаржником товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) ставлять під сумнів можливість здійснення рейсів за один день, враховуючи, що відстань Первомайськ-Обухів складає 370 км. За наслідками аналізу ланцюга поставки ТМЦ на адресу ТОВ "Агрокорд" не видалось за можливе підтвердити постачання сої контрагенту позивача.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні вимог касаційної скарги з підстав, у ній зазначених, та просив скасувати постанову апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, як законного та обґрунтованого.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За правилами підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.