ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №819/1844/17
адміністративне провадження №К/9901/60854/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 819/1844/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій,
за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року (постановлене у складі колегії: головуючого судді Подлісної І.М., суддів Баб`юка П.М., Мірінович У.А.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Обрізко І.М., суддів: Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі відповідач, ДФС України), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - Комісія) про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, викладене у листі від 28 квітня 2017 року № 5952/с/99-99-04-04-01-14;
- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_1 документи, та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що Комісія має право відмовити в наданні статусу учасниками бойових дій лише з вичерпних підстав, наведених в пункті 7 Розділу ІІ Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - Положення №957).
Причина, яка слугувала для відмови у наданні позивачу статусу (надання статусу бойових дій іншим працівникам ДФС крім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства), не передбачена даним Положенням.
Крім того, позивач має всі необхідні документи, передбачені абз. 1 пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (надалі Порядок №413), що є підставою для надання подібного статусу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 31 серпня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 819/1844/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 31 червня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що ОСОБА_1, як лейтенант податкової міліції, старший слідчий з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Тернопільській області, був відряджений до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведенні та виконання завдань, що покладені на підрозділи ДФС і включений до підрозділу оперативного забезпечення як слідчий.
Наказами ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 27 жовтня 2015 року №3462-о, від 27 листопада 2015 року №3751-о, від 08 грудня 2015 року № 3902-о, від 25 січня 2016 року № 104-о позивача з 05 листопада 2015 року по 07 лютого 2016 року було відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області.
Відповідно до копії витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 0207 від 29 грудня 2015 року, №07 від 29 січня 2016 року, № 016 від 28 березня 2016 року ОСОБА_1 вважався таким, що був залучений до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції з 05 листопада 2015 року по 07 лютого 2016 року на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.
Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10 лютого 2017 року №358/99-99-21-10-01-18-д, підтверджується, що лейтенант податкової міліції ОСОБА_1 дійсно в період з 05 листопада 2015 року по 07 лютого 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області та Луганської областей.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Відповідач зазначає, що повний перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, наведено у статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". При цьому, за приписами абзацу другого пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається, зокрема, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Тому, відповідач вважає, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства України не вбачається можливим.
Крім того, відповідач зазначає, що листом Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21 квітня 2017 року № 1730/02/05.1-17 проінформовано ДФС, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства України не вбачається можливим.
Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини є: Конституція України, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), Порядок № 413, Положення №957.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-ХІІ, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 19 статті 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 19 частини першої статті 6 Закону, визначений Порядком №413.
Відповідно до пункту 2 Порядку №413, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.