ПОСТАНОВА
Іменем України
28 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/8779/16
адміністративне провадження №К/9901/16414/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Ханової Р.Ф., Усенко Є.А.,
за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я.В.,
учасники судового процесу:
директор Товариства з обмеженою відповідальністю "НК": Коваленко П.М.,
представник позивача: Висіцька І.В.,
представник відповідача: Перепелюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2016 року (суддя Данилишин В.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В.) у справі №826/8779/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НК" до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НК" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2016 року № 42615130701 та № 52615130701.
Позов вмотивовано тим, що при прийнятті оскаржених податкових повідомлень-рішень була порушена процедура проведення перевірки, оформлення результатів перевірки, внаслідок чого істотно порушено права позивача на захист, у відповідача були відсутні повноваження на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки була відсутня подія за якої виникають такі повноваження - вручення акту перевірки.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ "НК" відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 5 лютого 2019 року касаційну скаргу ТОВ "НК" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасовано, адміністративну справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Під час касаційного розгляду Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про дотримання відповідачем процедури надсилання у встановлені законодавством строки акта перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. В той же час, Верховним Судом зазначено, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги ТОВ "НК" до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві №42615130701 та №52615130701 від 19 лютого 2016 року.
Вирішуючи спір, суди встановили, що контролюючим органом у період із 21 січня 2016 року по 27 січня 2016 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ" за період із 1 січня 2010 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 3 лютого 2016 року №4/26-15-14-07-01-14/32662336.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 376332 грн.;
- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 402323 грн.
На підставі означеного акта перевірки 19 лютого 2016 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:
- № 42615130701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 376332 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 94083 грн.;
- № 52615130701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 402323 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100580,75 грн.
Висновки суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтувались виключно на порушеннях процедури проведення перевірки.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, враховуючи висновки Верховного Суду, вказав, що долучені до матеріалів справи первинні документи містять достатні дані про зміст виконаних робіт та їх учасників, підтверджують реальність здійснення господарських операцій. З приводу вироку суду про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 винними у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 КК України, суд вважав, що останній не має доказового значення в межах даної справи, оскільки дослідження реальності чи нереальності господарської діяльності суб`єкта підприємництва під час ухвалення зазначеного вироку не відбувалось.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, Головне управління ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року у справі №757/22907/15-к було визнано винними ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 КК України. Зазначені особи протягом 2009-2014 років створили та придбали низку підприємств для використання у протиправній діяльності, зокрема ТОВ "Компас Трейдінг", ТОВ "Транс Медіа Пром", ТОВ "БФ Альянс", ТОВ "Дайджест Капітал", ТОВ "Енергоінвест-ВАТ". Зазначені обставини, на переконання скаржника, свідчать про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального їх підтвердження документами бухгалтерського обліку.
У поданому відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, як законну та обґрунтовану. Наголошено, що спірні господарські операції не були предметом дослідження в рамках кримінальної справи №757/22907/15-к. При цьому і засуджені особи відповідно до протоколів допиту останніх не повідомляли про фіктивний характер операцій з ТОВ "НК". На переконання позивача, вирок суду в означеній кримінальній справі лише затверджує угоду між обвинуваченими та органом прокуратури щодо визнання вини останніх без дослідження обставин господарської діяльності утворених чи придбаних ними підприємств або діяльності від їх імені. Позивач також акцентує увагу на тому, що відповідним доводам касаційної скарги апеляційним судом, з урахуванням висновків Верховного Суду, вже була надана правова оцінка.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити із зазначених у ній підстав.
Директор ТОВ "НК" та представник позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення касаційної скарги, вважаючи постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Так, станом на час перегляду справи у суді касаційної інстанції спір між сторонами щодо наявності з боку відповідача процедурних порушень під час проведення перевірки відсутній. При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку з приводу даного питання про дотримання контролюючим органом порядку вручення акта перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень. За таких обставин дослідженню підлягають саме обставини, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з наданням їм відповідної правової оцінки.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до положень пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком (валових витрат) знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності. Так само і операції, які дають право платнику податку на формування податкового кредиту, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.
Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, вироком Печерського районного суду м. Києва від 30 липня 2015 року у справі №757/22907/15-к, який набрав законної сили, затверджено угоду від 26 червня 2015 року між обвинуваченими: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та органом прокуратури щодо визнання винними зазначених осіб у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 КК України (том 4 а.с.70-77).