Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 145/2070/16-ц
провадження № 61-33346св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року у складі судді Мазурчака А. Г. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В. та Кучеровського П. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, про визнання договору іпотеки припиненим,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, вказуючи, що 04 червня 2007 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" (далі ПАТ "Райффайзен банк Аваль", банк) було укладено договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору від № 014/035-23/50153, відповідно до якого їй було надано кредит на суму 60 600 доларів США, що еквівалентно 306 030 грн зі сплатою 12,85 % річних, за яким судом ухвалено рішення про стягнення заборгованості.
В ході примусового виконання рішення суду було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом його опису й арешту, оцінки та реалізації на прилюдних торгах.
Нерухоме майно, що є предметом іпотеки, було передано на прилюдні торги за стартовою ціною 298 539 грн. На повторні торги майно було виставлено за ціною 238 831 грн (-20%), на треті торги майно було виставлено за ціною 208 977,30 грн (-30%).
Оскільки за результатами трьох прилюдних торгів вищезазначене нерухоме майно залишилося нереалізованим, ВДВС Тиврівського РУЮ листом від 13 серпня 2013 року було запропоновано ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в рахунок погашення боргу як іпотекодержателю залишити за собою нереалізоване майно.
Листом від 12 листопада 2013 року №114-29-0-00/1944 стягувач повідомив ВДВС Тиврівського РУЮ про відмову залишити це нерухоме майно.
Оскільки іпотекодержатель не скористався правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, просила визнати іпотеку припиненою на підставі Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року у позові відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що в разі, коли прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості, а судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє, то при вирішенні судом питання про наявність чи відсутність порушення встановлених законодавством правил проведення торгів норми Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин не застосовуються, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 6 червня 2017 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 червня 2010 року з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто усю суму заборгованості за кредитним договором, дія кредитного договору після звернення стягнення на предмет іпотеки не продовжується, ПАТ "Райффайзен банк Аваль" як фінансова установа не може за призначенням використовувати предмет іпотеки у разі набуття права власності на нього, натомість отримує додатковий тягар щодо його реалізації, ОСОБА_1 з часу ухвалення рішення про стягнення заборгованості не вживала жодних заходів щодо його виконання, зокрема й шляхом продажу предмета іпотеки, припинення якої взагалі фактично унеможливить виконання судового рішення через відсутність у боржниці іншого майна, то суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про безпідставність позовних вимог, хоча й помилково мотивував таке рішення неможливістю застосування до спірних правовідносин Закону України "Про іпотеку" через відсутність судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, що суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 28 вересня 2016 року (справа № 6-1680цс16), за яким норми Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в якій просило скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин застосується положення Закону України "Про іпотеку", зокрема приписи частини третьої статті 49 цього Закону.
Банк не скористався своїм правом отримати предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, а тому у позивача виникло право на припинення іпотеки на підставі рішення суду, адже сама конструкція правової норми не передбачає будь-яких умов ніж лише коли іпотекодержатель не скористався правом передбаченим частиною першою статті 49 Закону України "Про іпотеку".
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Тиврівського районного суду Вінницької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року справу № 145/2070/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен банк Аваль" 04 червня 2007 року був укладений кредитний договір № 014/035-23/50153, за яким їй було надано кредит на суму 60600 доларів США, зі сплатою 12,85 % річних на строк по 3 червня 2022 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за цим договором сторони того ж дня уклали договір іпотеки - жилого будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за реєстровим номером № НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02 червня 2010 року задоволено позов ПАТ "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто із неї борг в сумі 65 450, 56 доларів США, що еквівалентно станом на 02 жовтня 2010 року за курсом НБУ 518 702,23 грн, судовий збір - 1700 грн, 220 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ПАТ "Райффайзен банк Аваль" звернулося до ВДВС Тиврівського РУЮ з виконавчим листом № 2-1972/2010, виданим Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення заборгованості з позивача на загальну суму боргу 520 522,23 грн.
21 листопада 2011 року за даним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № 29944588 та запропоновано боржнику добровільно сплатити борг.
19 липня 2012 року державним виконавцем було описано і арештовано майно боржника, а саме: житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0537 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, що належать ОСОБА_1
Арештоване майно передано для реалізації з прилюдних торгів до Вінницької філії ПП "Спеціалізоване підприємство юстиція" відповідно до договору № 07/042/13/А від 29 травня 2013року за стартовою ціною 298 539,00 грн.
За результатами проведення трьох прилюдних торгів це майно реалізоване не було.
Листом від 13 серпня 2013 року ВДВС Тиврівського РУЮ запропоновало відповідачу в рахунок погашення боргу, як іпотекодержателю, залишити за собою нереалізоване майно, однак АТ "Райффайзен банк Аваль" повідомило про відмову залишити за собою це майно.
Постановою головного Державного виконавця ВДВС Тиврівського РУЮ від 30 серпня 2013 року виконавчий лист № 2-1977-2010 від 08 вересня 2010 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен банк Аваль" боргу в сумі 520 522, 23 грн повернуто стягувачу та припинено чинність арешту майна боржника і скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
27 лютого 2017 року виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання.