Постанова
Іменем України
25 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/4261/17-ц
провадження № 61-31999св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Дочірнє підприємство акціонерного товариства фірма "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року у складі судді Притули Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Дочірнього підприємства акціонерного товариства фірма "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда" про зняття арешту з майна.
Позов обгрунтовано тим, що 13 січня 2012 року ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_2 нежитлові приміщення № № 1, 2, 3 (групи приміщень № 50), з № 1 по № 12 (групи приміщень № 51) в літ. Б) загальною площею 154,40 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного на підставі постанови від 26 січня 2017 року ВП № 50196207, яка винесена державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, реєстраційний номер обтяження 18834374, зареєстроване 02 лютого 2017 року.
Право власності ОСОБА_2 виникло 18 січня 2012 року.
25 січня 2012 року ОСОБА_2 розпорядилась власним майном на випадок своєї смерті та визначила спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних частках.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
У квітні 2015 року позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_5 відмовився від прийняття спадщини на користь позивача.
Позивачу стало відомо, що в межах виконавчого провадження № 50196207 накладено арешт на нерухоме майно, як на майно Дочірнього підприємства акціонерне товариство фірма "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда".
Оскільки майно належало ОСОБА_2, а не Дочірньому підприємству акціонерне товариство фірма "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда", тому боржником за виконавчим провадженням є зазначена юридична особа, державний виконавець не міг накласти арешт на майно особи, яка не є боржником у вказаному виконавчому провадженні.
З огляду на те, що арешт зазначеного нерухомого майна перешкоджає можливості прийняття позивачем спадщини, тому позивач звернулася до суду із вказаним позовом.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року, в позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що арешт накладено на майно у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про звернення стягнення на нежитлові приміщення. Оскільки рішення суду не скасовано, позивач не зверталась до суду з позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення, тому відсутні підстави для зняття арешту з майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки право власності ОСОБА_6 ніким не заперечується та ніким не оскаржено, зокрема відповідачами.
Право власності на нерухоме майно від Дочірнього підприємства акціонерного товариства фірма "Рігонда-Сервіс" Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда" до позивача перейшло 20 квітня 2007 року, що підтверджено договорами купівлі-продажу та витягами з державного реєстру правочинів.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі договорів дарування частини нежилих приміщень від 13 січня 2012 року у ОСОБА_2 виникло право власності на наступні нежитлові приміщення: 24/100 частин нежилих приміщень (в літ. Б) № 1, 2, 3 (групи приміщень № 50) загальною площею 154,40 кв. м (гр. пр. 50, 51), нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; 25/100 частин нежилих приміщень (в літ. Б) з № 1 до № 4 (групи приміщень № 51) загальною площею 154,40 кв. м (гр. пр. 50, 51), нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; 51/100 частин нежилих приміщень (в літ. Б) з № 5 до № 12 (групи приміщень № 51) загальною площею 154,40 кв.м (гр. пр. 50, 51), нежилих приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
В цей же день правочини були зареєстровані в реєстрі правочинів.
18 січня 2012 року право власності на нежитлові приміщення зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.
25 січня 2012 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження за яким частину нежилих приміщень (в літ.Б) № 1, 2, 3 (групи приміщень № 50), з №1 до №4 (групи приміщень № 51 ), з № 5 по № 12 (групи приміщень № 51 ) в будинку АДРЕСА_1, які належать їй на підставі зазначених вище договорів дарування заповіла в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
12 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2
ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 ОСОБА_8 відмовився від прийняття спадщини.
Нотаріус у межах спадкової справи здійснювала запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна щодо належності померлій нежитлових приміщень та отримала лист від 19 травня 2015 року, згідно із яким за даними Бюро нежитлові приміщення з № 5 до № 12 (в гр.пр. № 51) (в літ. Б) заг. пл. 79,30 кв.м, що складає 51/100 частину від групи приміщень № 50, № 51 заг пл . 154,40 кв.м у будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 13 січня 2012 року та зареєстровану за № 30, зареєстровані за ОСОБА_2 .
Згідно з Інформаційною довідкою від 21 вересня 2015 року, яку отримав нотаріус у межах спадкової справи, за ОСОБА_2 зареєстровано 51/100 та 25/100 частин зазначених нежитлових приміщень на підставі договорів дарування від 13 січня 2012 року, а 24/100 частин нежитлового приміщення 18 січня 2012 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 11 квітня 2012 року Київської універсальної біржі.
Згідно з постановою про арешт майна боржника від 26 січня 2017 року арешт на майно накладено у зв`язку з виконанням наказу від 17 липня 2014 року № 33/477 Господарського суду м. Києва за яким звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору, посвідченого 23 серпня 2007 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О. В., зареєстрований в реєстрі за № 4932 на нежитлові приміщення № № 1-7 групи приміщень № 45 (в літ. А) загальною площею 111,30 кв. м та нежилі приміщення № № 1,2,3 (групи приміщень № 50), з № 1 по № 12 (групи приміщень № 51) (в літ. Б) загальною площею 154, 40 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення грошових вимог Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" за договором кредитної лінії № 29_/КЛ-2007 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" та ОСОБА_9 у частині заборгованості за кредитом сумі 750 000,00 доларів США (в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 6 005 100,00 грн, у частині заборгованості за нарахованими процентами у сумі 117 076,63 доларів США (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 937 409,16 грн), простроченої комісії в сумі 180 918,95 грн, пені в розмірі 425 957,48 грн, витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500,00 грн та 312 000,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Встановлено спосіб реалізації нежилих приміщень № № 1-7 групи приміщень № 45 (в літ. А) загальною площею 111,30 кв. м та нежилих приміщень № № 1, 2, 3 (групи приміщень № 50), з № 1 до № 12 (групи приміщень № 51 ) (в літ. Б) загальною площею 154, 40 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення грошових вимог Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 09322299, рахунок № НОМЕР_2 у ВАТ "КБ "Експобанк", МФО 322294) за договором кредитної лінії № 29_/КЛ-2007 від 23 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Експобанк" та ОСОБА_9 у частині заборгованості за кредитом сумі 750 000,00 доларів США (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 6 005 100,00 грн), у частині заборгованості за нарахованими процентами у сумі 117076,63 доларів США (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ складає 937 409,16 грн), простроченої комісії в сумі 180 918,95 грн, пені в розмірі 425 957,48 грн, витрати зі сплати державного мита в сумі 25 500,00 грн та 312,50 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - шляхом їх продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Боржником за виконавчим листом є Український регіональний техно-торговельний центр "Рігонда".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.