Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 130/300/16-ц
провадження № 61-33476 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - ОСОБА_2 ;
відповідач - ОСОБА_3 ;
представник відповідача - ОСОБА_4 ;
третя особа - Леляцька сільська рада Жмеринського району Вінницької області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 травня 2017 року у складі судді Верніка В. М. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Луценка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Леляцька сільська рада Жмеринського району Вінницької області, про припинення земельного сервітуту.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці загальною площею 0,49 га, з яких 0,25 га (кадастровий номер 0521083600:01:002:0370) мають цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, 0,24 га (кадастровий номер 0521083600:01:002:0371) мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належить їй на праві власності на підставі рішення Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області 7 сесії 6 скликання від 16 листопада 2011 року.
Суміжні земельні ділянки площею 0,0536 га з призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельні ділянки площею 0,1294 га та 0,3149 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства належать ОСОБА_3 .
У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до неї про встановлення земельного сервітуту, так як одна з її ділянок площею 0,1294 га, що використовується для вирощування городини та сінокосу, знаходиться поза належною позивачу ділянкою площею 0,2500 га, дістатись до своєї ділянки ОСОБА_3 може лише за умови проходу та проїзду по земельній ділянці ОСОБА_1, у зв`язку з чим ОСОБА_3 просила встановити земельний сервітут.
Заочним рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року було встановлено для ОСОБА_3, мешканки АДРЕСА_1 а, безоплатний, постійний земельний сервітут площею 78,0 кв. м, конфігурації і в розмірах, визначених згідно з варіантом 1 додатку № 2 висновку експерта від 10 грудня 2013 року № 35 на право проходу та проїзду транспортними засобами, які необхідні для обробки та користування земельної ділянки, до земельної ділянки площею 0,1294 га, що належить їй на праві приватної власності за адресою: АДРЕСА_1 а, через частину земельної ділянки ОСОБА_1, що належить їй на праві приватної власності, загальною площею 0,2500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважала, що встановлений земельний сервітут робить неможливим використання її земельної ділянки за цільовим призначенням, оскільки їй земля надавалася для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, і вона бажає на цій земельній ділянці побудувати новий будинок та господарські будівлі, тобто використати надану їй землю на свій розсуд за її цільовим призначенням.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд припинити встановлений для ОСОБА_3 земельний сервітут.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний земельний сервітут перешкоджає будівництву згідно ескізу намірів нового житлового будинку та господарських споруд. Проте встановлений земельний сервітут не перешкоджає власне використанню за цільовим призначенням позивачем належної їй земельної ділянки, оскільки згідно з висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи визначено два альтернативних варіанти змін конфігурації існуючого земельного сервітуту по території земельної ділянки позивача із збереженням можливості проходу та проїзду до земельної ділянки відповідача, а також чотири варіанти для проходу до земельної ділянки ОСОБА_3 . При цьому кожен із вказаних варіантів забезпечує можливість будівництва нового будинку та господарських споруд згідно з розробленим позивачем ескізу забудови, що виключає перешкоди для використання земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, за її цільовим призначенням саме для будівництва та обслуговування житлового будинку. Суд зазначив, що позивач як власника обтяженої сервітутом земельної ділянки, категорично відмовилась від зміни площі та конфігурації оспорюваного земельного сервітуту, відтак, часткове врегулювання спору є неможливим, оскільки зміна конфігурації передбачає збільшення обтяження сервітутом земельної ділянки позивача, що без її відповідної згоди є неприпустимим.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницької області від 20 липня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що наявність альтернативних варіантів змін існуючого земельного сервітуту, які забезпечують можливість проходу та проїзду до земельної ділянки ОСОБА_3 за умови будівництва ОСОБА_1 нового житлового будинку та господарської споруди згідно з розробленим ескізом намірів, виключає перешкоди для використання позивачем власної земельної ділянки, обтяженої земельним сервітутом, за її цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, зі збереженням права відповідача на доступ до власної земельної ділянки. Проте за наявності згоди відповідача та категоричної відмови позивача щодо зміни площі та конфігурації земельного сервітуту, які передбачають збільшення обтяження сервітутом земельної ділянки ОСОБА_1, що без її згоди є неприпустимим, часткове врегулювання спору не є можливим. Відтак, діючий земельний сервітут не становить заявленої позивачем нездоланої перешкоди у використанні її земельної ділянки за цільовим призначенням.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновку комплексної судової будівельно технічної та земельно-технічної експертизи від 10 жовтня 2016 року № 025/16 існує інша технічна можливість проходу та заїзду на належну ОСОБА_3 земельну ділянку по землях загального користування Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.
Отже, припинення оспорюваного нею земельного сервітуту зробить можливим використання належною їй земельною ділянкою за цільовим призначенням і не створить перешкод відповідачу у використанні нею земельної ділянки, для якої встановлено сервітуту, оскільки існує інша можливість її використання без встановленого сервітуту.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 130/300/16-ц із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,4900 га, на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2011 року (а.с. 7-8).
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 0521083600:01:002:0382, земельної ділянки площею 0,1195 га, кадастровий номер 0521083600:01:002:0383 та земельної ділянки площею 0,1130 га, кадастровий номер 0521083600:01:002:0384, що знаходяться по АДРЕСА_1 на підставі рішення Леляцької сільської ради Жмеринського району Вінницької області 7 сесії 6 скликання від 16 листопада 2011 року.
Згідно з копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 липня 2013 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 липня 2013 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належать: земельна ділянка площею 0,1294 га для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,3149 га для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,0536 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться по АДРЕСА_1 (а.с. 18-19).