Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 753/5171/16-ц
провадження № 61-33827св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року у складі судді Вовка Є. І. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", банк) у березні 2016 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за нарахованими процентами та пенею за кредитним договором.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 22 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ВАТ "Укрексімбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрексімбанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит за умови його повернення зі сплатою щомісячними платежами річних процентів згідно з обумовленим сторонами додатком № 1 до цього договору - графіком погашення кредиту.
Зазначив, що відповідно до положень кредитного договору (пункт 6.3) він діє до повного виконання його сторонами взятих на себе зобов`язань. Тому, враховуючи підпункти 2.5.1, 2.5.3 статті 2, пункт 5.2 статті 5 договору, за період з 02 березня 2013 року до 01 лютого 2016 року просив стягнути: заборгованість за процентами за користування кредитом - 20 672, 32 швейцарських франків; 462 922, 80 грн - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за процентами; 1 084 487, 43 грн - пені, нарахованої на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом).
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року позов ПАТ "Укрексімбанк" задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ "Укрексімбанк" з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2006 року у сумі 20 672, 32 швейцарських франків (що за курсом НБУ станом на 01 лютого 2016 року становило 517 663, 00 грн) та 517 663, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позов підлягає частковому задоволенню зі зменшенням суми пені, а саме належить стягнути на користь ПАТ "Укрексімбанк" з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2006 року у сумі 20 672, 32 швейцарських франків (що за курсом НБУ станом на 01 лютого 2016 року становило 517 663, 00 грн) та 517 663, 00 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю, враховуючи, що визначений позивачем розмір пені значно перевищує суму заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк" відхилено. Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так як наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін грошового зобов`язання, зокрема пунктом 6.3 статті 6 кредитного договору, укладеного між сторонами, визначено, що він діє до повного виконання його сторонами взятих на себе зобов`язань. Під час розгляду справи, що переглядається, не вирішувалося питання щодо стягнення суми простроченої заборгованості за тілом кредиту, так як з цього питання вже прийнято рішення, яке перебуває на виконанні. Також позивачем під час звернення до суду з позовом не пред`являлися вимоги за правилами статті 625 ЦК України. Апеляційний суд зробив висновок, що з урахуванням обставин справи, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України і зменшено нараховану позивачем суму неустойки (пені), оскільки вона значно перевищує суму заборгованості за відсотками, розмір яких визначено позивачем з урахуванням триваючого невиконання відповідачем рішення суду відповідно до положень діючого кредитного договору, укладеного між сторонами.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у липні 2017 року із застосуванням засобів поштового зв`язку, ПАТ "Укрексімбанк" просило скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і судового збору, ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що судами неправильно застосовано положення частини третьої статті 551 ЦК України, зокрема не врахововано, що заявлена до стягнення пеня є значно меншою від розміру збитків, понесених банком, а тому до спірних правовідносин наведені правила не підлягають застосуванню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, суди не навели обґрунтувань та зазначення мотивів зменшення розміру пені. Вважає поведінку відповідача, яка призвела до наявності заборгованості за кредитним договором, систематичним ухиленням від взятих на себе зобов`язань та від настання цивільно-правової відповідальності.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.