Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 390/1904/17
провадження № 61-21163св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий вік",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Бойко І. А., від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Голованя А. М., Карпенка О. Л., від 15 лютого 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного підприємства "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий вік" (далі - ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий вік") про визнання недійсним договору оренди землі.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що після успадкування майна її чоловіка - ОСОБА_2 вона дізналась про існування договору оренди землі, підписаного 10 листопада 2005 року ОСОБА_2 та відповідачем, за яким належна йому земельна ділянка надана в користування відповідачу строком на 20 років. Вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки окремі його положення суперечать вимогам закону, а саме: в договорі відсутнє зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, щодо якої він укладений, до договору не долучені план-схема земельної ділянки та її кадастровий план, не обумовлено умов збереження якості земельної ділянки, не зазначено порядок перегляду, зміни та індексації орендної плати, розмір встановленої договором орендної плати менший ніж передбачений законом, порушено строк прийому-передачі земельної ділянки, а строк її повернення після закінчення дії договору взагалі не передбачений. Зазначені умови є істотними, а тому відсутність їх у договорі оренди землі є підставою для визнання його недійсним.
Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, визнати недійсним договір оренди землі № 73 від 10 листопада 2005 року, укладений між ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий вік" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстави для визнання договору оренди землі недійсним, визначені статями 203, 215 ЦК України, статтею 15 Закону України "Про оренду землі", на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, як і те, що виконанням відповідачем договору оренди землі на умовах, передбачених договором, порушуються права позивача або існує реальна загроза спричинення позивачу збитків в майбутньому.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довела порушення своїх прав, як власника земельної ділянки успадкованої після смерті її чоловіка. Під час укладення в 2005 році договору оренди сторони дійшли згоди щодо строку, предмета та порядку виплати орендної плати. Орендар з моменту укладення договору виконував його умови щодо виплати орендної плати. Позивач не позбавлена можливості звернутися до орендаря із пропозицією про збільшення орендної плати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 рокуі ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, щоумови договору оренди не містять усіх істотних умов, визначених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", окрім того він не відповідає типовому договору, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. Відповідачем не надано доказів виплати орендної плати у повному обсязі, а також документального підтвердження надання послуг в рахунок оплати орендної плати. У договорі оренди не зазначено умов збереження стану об`єкта оренди. У порушення вимог статей 11, 15, 17 Закону України "Про оренду землі" не дотримано строків передачі земельної ділянки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий вік" посилається на те, що в касаційній скарзі позивачем наводяться доводи, які не були нею зазначені в обґрунтування заявлених позовних вимог. Суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий вік" строком на 20 років укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,47 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 004435.
До договору додано копію державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР № 004435, акт приймання-передачі об`єкта оренди, акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості від 13 грудня 2005 року.
Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 13 грудня 2005 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 73, після чого договір набрав чинності (а. с. 11-18).
Після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Флоренко С. К. 13 жовтня 2010 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.
Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки № НОМЕР_1, кадастровий номер 3522585800:02:000:0382, площею 5,47 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Обознівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 9).
На підставі отриманого свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24996541 від 13 жовтня 2010 року (а. с. 10).
05 листопада 2010 року після звернення ОСОБА_1 з письмовою заявою до директора ПП "Наукова селекційно-насінницька фірма "Соєвий вік" щодо видачі їй орендної плату за померлого ОСОБА_2 згідно видаткового касового ордера від 19 листопада 2010 року нею була отримана орендна плата за 2010 рік. Після чого, протягом 2011-2016 років вона також отримувала орендну плату, що підтверджується відповідними відомостями пор видачу готівки (а. с. 55-65, 85-92).
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати йоговнутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.