ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №0440/5806/18
адміністративне провадження №К/9901/6902/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2018 року (суддя Жукова Є.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (колегія суддів: Дурасова Ю.В., Божко Л.А., Іванов С.М.) у справі № 0440/5806/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання відповіді протиправною, зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
УСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Міністерства оборони України, третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог га предмет спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат; третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація державної прикордонної служби України, в якому просив визнати протиправною відповідь відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення відповідачем у місячний строк після надходження документів про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 від 25.12.2013 року та зобов`язати відповідача призначити і виплачувати позивачу зазначену грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2018, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України у формі витягу з протоколу від 15.06.2018 року №60 та зобов`язано призначити і виплачувати позивачу зазначену грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивач не проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Вказує, що, оскільки позивач проходив службу в прикордонних військах КДБ СРСР, за отриманням відповідної допомоги повинен звертатися до Адміністрації державної прикордонної служби України. Вказує, що інвалідність встановлена до набрання чинності Порядку № 975 від 25.12.2013.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 2072, а з 05.11.1984 по 15.11.1986 брав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 та довідкою Центрально-Міського районного військового комісаріату від 25.07.2018 №174.
Під час проходження служби на території Демократичної республіки Афганістан 10 лютого 1986 позивач отримав поранення, що підтверджується архівною довідкою від 28.01.1994 №С-258. Довідкою Військового комісара Центрально-Міського районного військового комісаріату від 15.03.1994 №44 підтверджується факт того, що, ОСОБА_1 дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Військової частини 55494 з 10.02.1986 по 18.02.1986. В довідці від 15.03.1994 №44 зазначений діагноз: контузія, струс головного мозку з незначними клінічними проявами.
Вперше встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності 20.06.1994, безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності 02.06.2015.
Згідно з Витягом із акту огляду у МСЕК Серія 2-18 АЖ №067653, зазначена причина інвалідності - контузія, отримана при виконанні обов`язків військової служби.
У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, позивач в березні 2018 року звернувся із заявою до Військового комісаріату Центрально-Міського районного комісаріату щодо направлення документів до Департаменту фінансів Міністерства України для виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з пакетом відповідних документів.
Листом від 27.03.2018 №7/10805/7 Військовий комісар Центрально-Міського РВК повідомив позивача, що інвалідність відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 АЖ № 067653 встановлено первинно 13 червня 1994 року. На час встановлення інвалідності діяла стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачала державне обов`язкове особисте страхування військовослужбовців. Виплата страхових сум здійснювалася Національною акціонерною страховою компанією "ОРАНТА" у порядку, визначеному умовами державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних", призваних на збори, і порядку виплат їм, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 р. № 488.
Листом від 21.05.2018 №0490-06-18/274 Дніпропетровська обласна дирекція ПАТ "НАСК "ОРАНТА" повідомила ОСОБА_1 про те, що страхові виплати відповідно до умов Державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців, військовозобов`язаних, призваних на збори і порядку виплат їм та їх сім`ям, страхових сум, затверджених Постановою КМУ від 19.08.1992 р. №488, - виплата по державному обов`язковому особистому страхуванню не здійснювалась.
Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 №60 відмовлено позивачу у призначені одноразової грошової допомоги, з підстав, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.
При цьому зазначено, що згідно з пунктом 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 та п. 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Оскільки Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, то, витрати, пов`язанні з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.
Вважаючи вказане рішення прротиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки позивач проходив службу у Збройних силах СРСР, в подальшому Міністерство оборони України стало його правонаступником, то обов`язком Міністерства оборони України та військових комісаріатів в даних правовідносинах є розгляд питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії в розмірі, встановленому ст. 16 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 ч.1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
При цьому, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (далі - Порядок № 975).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності 20.06.1994, інвалідність пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, безстроково встановлено ІІІ групу інвалідності 02.06.2015 року.
Частиною 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.