ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2219/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Булгакової І.В., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Чупрій А.П.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "БОНПАССАЖ ГРУП" (далі - ТОВ "БОНПАССАЖ ГРУП", Позивач, скаржник) - Красильникової К.О. (адвокат, посв. від 15.11.2016 № 39),
відповідача -акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Відповідач) - Каракоці О.Р. (адвокат, посв. від 31.12.2017 № 503),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "БОНПАССАЖ ГРУП"
на рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2019 (головуючий - суддя Гулевець О.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019 (головуючий - суддя Мальченко А.О, судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.),
зі справи № 910/2219/19
за позовом ТОВ "БОНПАССАЖ ГРУП"
до АТ КБ "ПриватБанк"
про визнання договору фінансового лізингу недійсним.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "БОНПАССАЖ ГРУП" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 02.07.2016 №4Б16045ЛИ.
1.2. З посиланням на приписи статей 202, 203, 207, 209, 215, 220, 236, 626, 657, 793, 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовні вимоги мотивовано відсутністю нотаріального посвідчення зазначеного договору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання договору фінансового лізингу недійсним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "БОНПАССАЖ ГРУП", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти у справи скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Місцевим та апеляційним господарськими судами:
4.1.1. помилково застосовано до спірних правовідносин лише норми параграфу 1 Глави 58 ЦК України та не застосовано інших параграфів цієї Глави;
4.1.2. помилково застосовано норми Закону України "Про фінансовий лізинг", який регулює правовідносини, які виникли за договором непрямого лізингу, у даному випадку умовами спірного договору передбачено передачу у лізинг майна, яке на момент укладення договору вже перебувало у власності лізингодавця (прямий лізинг).
5. Позиція Відповідача
5.1. У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. 02.07.2016 публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", яке в подальшому змінило найменування на АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк) та ТОВ "БОНПАССАЖ ГРУП" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 4Б16045ЛИ (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк, який є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку № 1 договору (далі - майно), передає лізингоодержувачу таке майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка у платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.
6.2. У додатку № 1 до договору сторони визначили найменування нерухомого майна (предмета фінансового лізингу), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та його вартість.
6.3. Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що на дату укладення договору загальна вартість майна становить 460 072 168,00 грн.
6.4. Згідно з пунктом 9.1 договору строк дії договору з дати його підписання по 25.06.2036. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінено у разі дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору.
6.5. Відповідно до пункту 9.2 договору останній набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору обумовлений строком лізингу. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами усіх зобов`язань за ним.
6.6. На виконання умов договору банк, як власник нерухомого майна, передав ТОВ "БОНПАССАЖ ГРУП" згідно з актом прийому-передачі від 02.07.2016 №1 (додаток №3 до договору) нерухоме майно, яке розташоване за адресами: Одеська область, Тарутинський район, смт. Березине, вул. Жуковського, 36; Одеська область, Балтський район, с . Білине, вул. Привокзальна, буд. 1 .
6.7. У подальшому між сторонами були укладені додаткові угоди до договору. Зокрема, додатковою угодою від 19.08.2016 (підписана електронним цифровим підписом) внесено зміни до пункту 9.1 та додатку № 2 до договору.
6.8. Відповідно до вказаної додаткової угоди пункт 9.1 договору викладено у наступній редакції: "9.1 Строк дії цього договору з дати підписання по 25.06.2026. У частині невиконаних сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань лізингоодержувача за договором, у випадку розірвання договору".
6.9. Також вказаною додатковою угодою внесено зміни до додатку № 2 до договору та складено новий графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості майна).
6.10. Посилаючись на те, що строк дії оспорюваного договору становить більше ніж 3 роки, його предметом є нерухоме майно, при цьому, умовами договору передбачено перехід права власності на нерухоме майно після сплати всіх лізингових платежів, Позивач стверджує про необхідність обов`язкового нотаріального посвідчення вказаного договору.
6.11. Вказуючи на те, що сторонами не було додержано вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення договору, Позивач вважає, що в силу приписів статті 220 ЦК України вказаний договір є нікчемним та на підставі частини четвертої статті 203 та статті 215 ЦК України підлягає визнанню судом недійсним.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. ЦК України:
частина перша статті 15:
- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання;
частини перша та друга статті 16:
- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
- способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним;
частини перша та четверта статті 202:
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
- дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
стаття 204:
- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним;
частини перша та четверта статті 203:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
частини перша та друга статті 207:
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку;
- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами);
частина перша статті 209:
- правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін;
частина перша статті 215:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;
частина перша статті 220:
- у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним;
частина перша статті 626:
- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
частина перша статті 627:
- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
частини перша та друга статті 639:
- договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом;
- якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася;
стаття 806:
- за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі);
- до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом;
- до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом;
- особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом;
7.2 Закону України "Про фінансовий лізинг":
частина друга статті 1:
- за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі);
частина перша статті 2:
- відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом;
частини перша та друга статті 6:
- договір лізингу має бути укладений у письмовій формі;
- істотними умовами договору лізингу є предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
7.3. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):
частина перша статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
стаття 86:
- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;
- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;
- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);
пункт 1 частини першої статті 308: