ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2431/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Пількова К.М.
секретар судового засідання - Савінкова Ю. Б.
за участю представників:
позивача - Гришина Т.А. (прокурор), Ільчик М.О.,
відповідача 1 - не з`явився,
відповідача 2 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019 (судді: Коробенко Г.П., Кравчук Г.А., Козир Т.П.)
та ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна"
2. Корпорації "Альтіс-Холдинг"
про припинення робіт та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Київська місцева прокуратура №7 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хенсфорд-Україна" та Корпорації "Альтіс-Холдинг" про припинення здійснення робіт на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва та повернення земельної ділянки.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами здійснюється протиправна (без необхідних правовстановлюючих документів) забудова земельної ділянки, яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019, повернуто позовну заяву та додані до неї документи Київській місцевій прокуратурі на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Оскаржувані судові рішення обґрунтовано тим, що прокурором не виконано всі вимоги, визначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 про залишення позовної заяви без руху, а саме:
? не надано доказів щодо визначення вартості спірних земельних ділянок та не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, чим порушено положення пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України;
? не надано доказів на підтвердження статусу спірних земельних ділянок, як пам`яток місцевого значення та їх включення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також не надано суду рішення Київської міської ради від 04.04.2017 №79/2301, про яке зазначено у заяві про усунення недоліків;
? не надано належних обґрунтувань, що обранні прокуратурою способи захисту не суперечать закону, спрямовані на реальне відновлення прав та є ефективними в розумінні статті 5 Господарського процесуального кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2019, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції.
3.2. Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці, тобто позовна вимога у цій справі про повернення земельних ділянок, не пов`язана з їх вартістю, а фактично позов спрямовано на усунення перешкод у користуванні річчю, а не на відновлення певного блага, яке має вартість.
Заявник також зазначає, що стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" не вимагає від прокурорів вказувати причини бездіяльності відповідного суб`єкта владних повноважень, а навпаки обов`язком прокурора є захист інтересів держави.
3.3. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, заначивши, що прокурором не надано докази щодо підтвердження статусу земельних ділянок та рішення Київради від 04.04.2017, дійшли таких висновків з порушенням вимог частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в ухвалі місцевого господарського суду від 04.03.2019 суд не вимагав від прокурора надання таких доказів.
3.4. Заявник зазначає, що недотримання відповідачами вимог земельного законодавства порушує інтереси держави та територіальної громади, яка в даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно використовувати та розпоряджатися землями міста Києва, які є територіями пам`яток археології, в своїх інтересах та регулювати земельні відносини з метою їх раціонального використання
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Як установлено судами попередніх інстанцій, Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.03.2019 залишив позовну заяву прокурора без руху на підставі частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України та встановив заявнику час для усунення виявлених недоліків, шляхом надання суду: доказів, з яких можливо було б визначити вартість спірних земельних ділянок, які прокурор просить витребувати; доказів сплати прокурором судового збору у встановленому розмірі та порядку за три вимоги майнового характеру та три вимоги немайнового характеру; доказів наявності підстав для здійснення представництва прокуратури у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Київської міської ради; належного обґрунтування, що обранні способи захисту не суперечать закону, спрямовані на реальне відновлення прав та є ефективними у розумінні статті 5 Господарського процесуального кодексу України; інформації щодо стану кримінального провадження №12015100120001272, а також останніх процесуальних дій, які вчинялися в межах даного кримінального провадження.
4.3. Прокурором подано до Господарського суду міста Києва заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що позовна вимога про повернення земельних ділянок не пов`язана із їх вартістю, питання про оспорювання права власності на землю, яка була та залишається комунальною, не порушується, позов спрямовано на усунення перешкод у користуванні річчю, а не на відновлення певного блага, яке має вартість, а тому при поданні позову вірно сплачено судовий збір за шість немайнових вимог.
4.4. Судами установлено, що у позовній заяві прокурор просив про припинення відповідачами робіт на Поштовій площі у Подільському районі міста Києва на ділянці загальною площею 6487 кв. м., з яких 4747 кв. м. - під будівлею №1, 840 кв. м. - під будівлею №2 та 900 кв. м. - під будівлею №3, а також про зобов`язання повернути позивачу ці земельні ділянки.
4.5. Тобто, як визначено судами, в частині повернення ділянок позовні вимоги стосуються усунення перешкод у користуванні ними шляхом витребування у відповідачів з подальшою передачею позивачу.
4.6. Відповідно до пункту 8 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
4.7. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
4.8. Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір".
4.9. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
4.10. Згідно частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
4.11. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
4.12. Статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
4.13. Згідно з частиною першою статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
4.14. Таким чином, позовні вимоги про повернення земельної ділянки у розумінні змісту даної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
4.15. Пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
4.16. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна ? як рухомих речей, так і нерухомості, ? визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №923/441/18.
4.17. Посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду у справі №922/1899/18 та у справі №910/4747/16 є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки у зазначених справах інший предмет спору та фактичні обставини справи.
4.18. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що прокурор, не надавши доказів щодо визначення вартості спірних земельних ділянок та, відповідно, не сплативши судовий збір у встановленому законом розмірі, не виконав вимоги ухвали місцевого господарського суду про залишення позовної заяви без руху чим порушив положення пункту 2 частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
4.19. Крім того, в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 було звернено увагу, що Київською місцевою прокуратурою №7 не надано та не зазначено жодних доказів наявності підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави в особі Київської міської ради.
4.20. Усуваючи недоліки позовної заяви, у заяві Київська місцева прокуратура №7 зазначила, що спірні землі мають особливий статус, оскільки у грудні 2016 року ділянкам на Поштовій площі було надано статус пам`ятки місцевого значення та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а тому порушення відповідачами права власності територіальної громади міста на землю, потребує втручання органів прокуратури в порядку наданих Конституцією України представницьких повноважень.
4.21. Так, згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
4.22. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
4.23. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.