Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №626/1799/17
провадження № 61-2382св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року у складі судді Рибальченко І. Г. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів Бурлака І. В., Кіся П. В., Яцини В. Б.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом допублічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк", банк), в якому просив: визнати припиненою іпотеку житлового будинку АДРЕСА_1, яка виникла на підставі договору іпотеки від 19 жовтня 2017 року, укладеного між ним та ЗАТ КБ "Приватбанк"; скасувати заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1, встановлену Красноградською державною нотаріальною конторою Харківської області на підставі вказаного договору іпотеки.
Позов мотивовано тим, що 19 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" укладено кредитний договір, який діє до повного виконання сторонами зобов`язань до 18 жовтня 2027 року включно.
В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 19 жовтня 2007 року, за умовами якого останній передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаним договором іпотеки обумовлено термін його дії - до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
01 листопада 2007 року закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" повідомив позивача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором та договором іпотеки на користь закритого акціонерного товариства "Акцент-Банк" на підставі договору факторингу № 1 від 01 листопада 2007 року.
11 вересня 2014 року публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "Акцент-Банк" направлено позивачу вимогу про дострокове повернення суми кредиту, сплати процентів та пені та визначено новий термін повернення кредиту - 27 вересня 2014 року, на підставі чого змінено строк виконання зобов`язання та розірвано кредитний договір.
Позивач вважає, що відповідач в межах встановленого законом строку не вжив заходів для стягнення заборгованості з нього, строк позовної давності сплив, тому право на звернення до суду з позовом або здійснення позасудового стягнення банком втрачено 27 вересня 2014 року, а зобов`язання за договором іпотеки припинилось з моменту втрати права вимоги.
Продовження існування зареєстрованого обтяження на іпотечне майно після збігу позовної давності є незаконним втручанням у право особи на вільне володіння своїм майном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що сплив позовної давності до вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і не може вважатися підставою для припинення іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що невід`ємною складовою поняття "зобов`язання", яке визначено частиною першою 1 статті 509 ЦК України, є право кредитора вимагати від боржника виконання його обов`язку. В зв`язку зі збігом строку позовної давності за вимогами кредитора банк втратив право вимоги стягнення боргу як в судовому, так і в позасудовому порядку.
Позивач вказував, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2011 року по справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю; будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.
Виходячи з норми статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка має вищу юридичну силу по відношенню до національного законодавства, з урахуванням тлумачення її змісту Європейським судом з прав людини, зі спливом строку позовної давності припиняється право вимоги (переслідування або притягнення до суду) боржника, а отже припиняється зобов`язання боржника перед кредитором в розумінні статті 509 ЦК України.
Суд першої інстанції проігнорував вказані доводи позивача та не застосував до спірних правовідносин статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а суд апеляційної інстанції перекрутив зміст та значення норм Конвенції, пославшись на юридично не визначені причини для її незастосування у спірних правовідносинах.
Так, висновок апеляційного суду про те, що сплив позовної давності не припиняє невиконане зобов`язання та договір іпотеки, яким таке зобов`язання забезпечено, а також суб`єктивне право кредитора на одержання від боржника виконання зобов`язання без використання судового примусу, зокрема в позасудовому порядку, визначеному сторонами в іпотечному договорі, прямо суперечить нормі пункту 7 частини 11 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яка імперативно забороняє кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Апеляційний суд дійшов до прямо протилежних висновків, ніж ті, що випливають із судових рішень Європейського суду з прав людини у справах "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії" та "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", на які апеляційний суд послався.
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначав про неможливість застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справи № 6-786цс17, оскільки вони не відповідають вимогам статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційний суд в своїй постанові від 26 грудня 2018 року послався на вказану постанову Верховного Суду України та іншу аналогічну постанову Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16.
Таким чином, у випадку задоволення касаційної скарги суд касаційної інстанції має відступити від вказаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях іншого касаційного суду, у зв`язку з чим справа має бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, АТ "Акцент-Банк", заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини, встановлені судами
19 жовтня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 19 жовтня 2007 року по 18 жовтня 2027 року включно у вигляді непоновлюваної лінії (кредит) у розмірі 31 151,40 доларів США на наступні цілі: придбання автомобіля у розмірі 25 000 доларів США, а також у розмірі 6151,40 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом, відсотками у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2 даного договору. Період сплати з 15 до 22 числа кожного місяця.
Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 311,34 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.
В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 19 жовтня 2007 року, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 78,60 кв. м., житловою площею 42,90 кв. м.
Пунктами 30, 31 договору іпотеки обумовлено, що термін його дії - до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього. Дострокове розірвання цього договору допускається лише за згодою сторін.
01 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та закритим акціонерним товариством "Акцент -Банк" укладено договір факторингу №1, за умовами якого закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" відступив в повному обсязі закритому акціонерному товариству "Акцент-Банк" права вимоги, що випливають з договорів до боржників згідно переліку (додаток № 1 до договору), в тому числі, до ОСОБА_1 згідно кредитного договору та договору іпотеки від 19 жовтня 2007 року.
01 листопада 2007 року закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" повідомив ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 19 жовтня 2007 року на користь закритого акціонерного товариства "Акцент-Банк".
11 вересня 2014 року ПАТ "Акцент-Банк" звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове повернення суми кредиту у повному обсязі, а також інших платежів згідно кредитного договору від 19 жовтня 2007 року в термін до 27 вересня 2014 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звернувшись до суду з даним позовом, позивач у якості правової підстави припинення іпотеки посилається на пропуск строку позовної давності за вимогами по основному зобов`язанню, а отже і припинилась іпотека, якою забезпечено вказане зобов`язання.
Частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.