Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №363/4500/17
провадження №61-208св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня
2018 року у складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у складі колегії суддів Оніщука М.І., Українець Л. Д., Шебуєвої В. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Дванадцята київська державна нотаріальна контора, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, виданого 23 серпня 2017 державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, що складається з права на земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована у садовому товаристві "Приморський" на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області та скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 23 серпня 2017 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на цю земельну ділянку.
Позов мотивовано тим, що 16 лютого 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16 лютого 2011 року, за умовами якого останній передав позивачу у дар земельну ділянку площею 0,1200 га, розташовану у садовому товаристві "Приморський" на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області, яка належала йому на праві приватної власності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
З відомостей державного земельного кадастру позивачу стало відомо, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 серпня 2017 року, виданим державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, спадкоємцем за законом належної їй земельної ділянки став син померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .
До складу спадщини, отриманої у власність відповідача, увійшла земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності, чим порушено її права як власника.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 04 вересня 2018 року, залишеним без змін Київським апеляційним судом від 05 грудня 2018 року, позов задоволено.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 23 серпня 2017 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербина Я. О., на спадкове майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2, що складається з права на земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована у садовому товаристві "Приморський" на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 23 серпня 2017 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1200 га, розташованої у садовому товаристві "Приморський" на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1 280 грн.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину щодо земельної ділянки, яка не належала спадкодавцеві, а, відтак, відповідне свідоцтво підлягає визнанню недійсним, оскільки при його видачі порушено права позивача, як власника цього майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що на момент оформлення спадщини право власності на земельну ділянку зареєстровано за позивачем є недоведеним та не відповідає обставинам справи.
Вирішуючи даний спір, судами не враховано, що процедура державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору станом на 16 травня 2011 року визначена Порядком ведення Поземельної книги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (далі - Порядок), пунктом 14 якого передбачено, що у разі здійснення нотаріусом у встановленому законом порядку відмітки про перехід права власності на земельну ділянку на підставі цивільно-правового договору вносяться відомості до розділу З Поземельної книги "Земельна ділянка. Права власності, постійного користування". Дата внесення відомостей є датою державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку.
Отже, відмітка Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області про реєстрацію прав на земельну ділянку не замінює процедури державної реєстрації переходу права власності на земельну ділянку, а лише мала б підтверджувати її здійснення.
Таким чином, належним доказом державної реєстрації права власності на земельну ділянку є наявність відомостей у розділі 3 Поземельної книги "Земельна ділянка. Права власності, постійного користування" про перехід права власності на земельну ділянку до позивача на підставі договору дарування земельної ділянки від 16 лютого 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В., а не відмітка Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області про реєстрацію права власності на земельну ділянку.
До поземельної книги в електронному вигляді (в автоматизовану систему державного земельного кадастру) відомості про перехід права власності до позивача за договором дарування земельної ділянки від 16 лютого 2011 року не вносились.
Мотиви відхилення вказаного доводу відповідача оскаржувані судові рішення не містять.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів наявності запису у розділу 3 Поземельної книги "Земельна ділянка. Права власності, постійного користування" про перехід права власності на земельну ділянку до позивача - право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована у садовому товаристві "Приморський" на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області, за позивачем не зареєстровано.
Висновки судів про наявність всіх необхідних відміток, що свідчать про належну державну реєстрацію переходу права власності на земельну ділянку до позивача, ґрунтується на недопустимих доказах. В матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії Договору дарування земельної ділянки від 16 лютого 2011 року та державного акту права власності на земельну ділянку. Позивачем не надано допустимих доказів на підтвердження наявності у неї права власності на спірну земельну ділянку, а отже, у судів були відсутні підстави для задоволення позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1, заперечує проти доводів відповідача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, позивач послалась на те, що державна реєстрація переходу права власності на спірну земельну ділянку здійснена відповідно до норм чинного на час державної реєстрації законодавства України.
Так, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мамай І. В. 16 лютого 2011 року зроблено відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку про перехід права власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, яка розташована у садовому товаристві "Приморський" на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 . 16 травня 2011 року земельну ділянку зареєстровано Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області в Поземельній книзі за відповідним реєстровим номером.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).
Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка (частина четверта статті 722 ЦК України).