Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 527/1995/16-ц
провадження № 61-17748св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт",
третя особа - Відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2016 року у складі судді Левицької Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Пікуля В. П., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (далі - ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт"), третя особа - Відділ Держгеокадастру у Глобинському районі Полтавської області, про визнання договорів оренди землі припиненим та усунення перешкод у здійсненні права власності на майно шляхом звільнення земельних ділянок. Позов обґрунтовано тим, що 09 січня 2012 року між ним та Виробничим підрозділом Агрофірма "Степове" ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" було укладено договір оренди землі № 276 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5320684600:00:021:0074, яка знаходиться на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Крім того, 09 січня 2012 року між його батьком ОСОБА_2 та Виробничим підрозділом Агрофірма "Степове" ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" було укладено договір оренди землі № 274 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5320684600:00:021:0072, яка знаходиться на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Батькову земельну ділянку він успадкував згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом № 2?1199, виданим 29 жовтня 2015 року. Згідно з умовами пункту 36 спірних договорів оренди землі, які укладені строком на 5 років, дія договорів припиняється у разі закінчення строку, на який їх укладено. В цих договорах орендарем зазначено Виробничий підрозділ Агрофірма "Степове" ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", який не є самостійною юридичною особою, а лише структурним підрозділом юридичної особи, тому договори є фактично не укладеними. Всі умови використання переданих в оренду земельних ділянок сторонами виконані, а саме: земельні ділянки були використані у повному обсязі протягом усіх п`яти сільськогосподарських років. Надіславши відповідачу листи-повідомлення з проектами додаткових угод про дострокове розірвання договорів оренди землі від 09 січня 2012 року № 274 і № 276 та акти прийому-передачі земельних ділянок, він отримав відмову у поверненні йому орендованих земельних ділянок. З моменту збирання врожаю 2016 року й до 09 січня 2017 року (формальної дати закінчення строку дії договорів) на спірних земельних ділянках виростити й зібрати врожай сільськогосподарських культур неможливо, оскільки для отримання врожаю у 2017 сільськогосподарському році необхідно провести на земельних ділянках обов`язкові польові роботи восени 2016 року. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати припиненими договори оренди землі від 09 січня 2012 року № 274 і № 276, усунути перешкоди у здійсненні його права власності на спірні земельні ділянки та передати їх йому.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що вимоги позивача про визнання договорів оренди землі припиненими є необґрунтованими і передчасними, так як строк дії договорів оренди землі від 09 січня 2012 року № 274 та № 276 на момент звернення до суду не закінчився та вони є чинними. Посилання представника позивача на той факт, що відповідач (користувач землі) не зможе виростити та зібрати врожай сільськогосподарських культур до закінчення строку дії договорів оренди землі, а також на те, що земельні ділянки фактично були використанні протягом 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 сільськогосподарських років, як на підставу для припинення договорів оренди землі є необґрунтованим, оскільки вказана підстава припинення договору оренди землі не передбачена пунктом 36 спірних договорів. Договори оренди землі від 09 січня 2012 року № 274 та № 276 укладені та підписані з боку орендаря директором виробничого підрозділу Агрофірма "Степове" ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" ОСОБА_3, який діяв у межах своїх повноважень на підставі довіреності від 15 вересня 2010 року № 1621 та Статуту ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт". Вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності на майно шляхом звільнення земельних ділянок та передачу їх власнику є похідною від вимоги про визнання договорів оренди землі припиненими, у зв`язку з чим також не підлягає задоволенню.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що строк дії укладених 09 січня 2012 року спірних договорів оренди землі не закінчився як на час звернення до суду, так і на час розгляду справи, а відтак права та обов`язки сторін, визначені умовами договорів, є чинними. Застереження, викладене в пункті 8 спірних договорів оренди землі про те, що договір укладено на п`ять років, але в будь-якому випадку до моменту закінчення збирання врожаю орендарем, саме по собі не змінює строк дії договорів. Доводи апеляційної скарги, яка не містить нових фактів чи засобів доказування, не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та дотримавшись норм процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання припиненим договору оренди землі від 09 січня 2012 року № 276 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій правильно визнали, що строк дії спірних договорів оренди землі розпочався 09 січня 2014 року, однак не пояснили, яким чином відповідач (після збору врожаю пшениці у серпні) може здійснити на земельній ділянці сільськогосподарського призначення свої права з 27 вересня 2016 року до 09 січня 2017 року. Спірні договори оренди землі укладено на 5 років (у разі їх укладення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), але в будь-якому випадку діють до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Домовленості про те, що орендар може засіяти земельну ділянку у строки дії договору, а зібрати врожай вже після його закінчення немає. Тому укладені 09 січня 2012 року договори оренди землі припиняються в будь-якому випадку моментом закінчення збирання врожаю орендарем на останньому (п`ятому) 2016 році користування. Той факт, що відповідач до дня подання позову вже зібрав врожай 2016 року, підтверджується листом Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області від 20 вересня 2016 року. Тобто на день подання позову спірні земельні ділянки були звільнені від врожаю 2016 року та підлягали поверненню. Суди попередніх інстанцій не вирішили спір по суті, оскільки вони не обчислили строк дії спірних договорів, а лише зазначили про їх чинність, а також не спростували доводів про те, що договори оренди землі укладено неуповноваженою особою.
У червні 2017 року ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт" подало заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи з дотриманням вимог чинного законодавства і є правильними за своєю суттю, а тому не підлягають скасуванню. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та є необґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Глобинського районного суду Полтавської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
19 квітня 2018 року справу № 527/1995/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2016 року та ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 14 грудня 2016 року оскаржені заявником лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання припиненим договору оренди землі № 276, укладеного 09 січня 2012 року між ОСОБА_1 та Виробничим підрозділом Агрофірма "Степове" ТОВ ІПК "Полтавазернопродукт", тому переглядаються касаційним судом тільки в цій частині.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі- ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.