Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 607/8876/16
провадження № 61-32383св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2017 року у складі судді Братасюка В. М. та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Укрпромбанк"), Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, посилаючись на те, що 25 вересня 2008 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 393-009/ФКВ-08, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 49 000 доларів США (далі - Кредитний договір). В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 вересня 2008 року між ним та ТОВ "Укрпромбанк" було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А. та зареєстрований за № 7270, за умовами якого він передав в заставу банку належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 61101:00000:01:010:0061, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Іпотечний договір). Відповідно до інформації, оприлюдненої на офіційному сайті ТОВ "Укрпромбанк", постановою Національного банку України від 21 січня 2010 року № 19 було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ТОВ "Укрпромбанк".30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань (далі - Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань), за умовами якого ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, зокрема за вищевказаними Кредитним та Іпотечним договорами. З дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації ТОВ "Укрпромбанк" воно втратило право укладати угоди, які пов`язані з відчуженням свого майна, і здійснювати відступлення права вимоги до своїх боржників третім особам, тому Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань суперечить вимогам чинного законодавства і є нікчемним. Умовами Іпотечного договору передбачено внесення змін та доповнень до нього лише за письмовою згодою сторін, однак додаток до Іпотечного договору або новий іпотечний договір між ним та ПАТ "Дельта Банк" як новим кредитором не укладався. Також ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" не дотрималися вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору, додатково не уклали договір відступлення права вимоги іпотекодержателя, у п`ятиденний строк не повідомили боржника про відступлення прав за Іпотечним договором, не зареєстрували відомості про таке відступлення у встановленому законом порядку, тому частина Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, яка стосується передачі майнового права вимоги за Іпотечним договором, є нікчемною. Враховуючи викладене, позивач просиввстановити нікчемність Іпотечного договору та застосувати наслідки його недійсності з моменту укладання Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, і встановити нікчемність договору про передачу активів та кредитних зобов`язань.
В запереченні на позовну заяву ПАТ "Дельта Банк" зазначило, щовнаслідок укладення Договору про передачу активівта кредитних зобов`язань відбулася заміна кредитора у зобов`язанні і, з огляду на положення частини першої статті 516 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України),згода ОСОБА_1 на укладення цього правочину не вимагалася. Також Іпотечним договором не передбачено будь-яких обмежень щодо можливого відступлення права вимоги та заміну кредитора у зобов`язанні. ОСОБА_1 не є стороною Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, тому його права та інтереси цим договором не порушуються і він не має права його оспорювати. Оспорювані договори укладені з дотриманням вимог законодавства і правові підстави визнавати їх недійсними відсутні. Договір про передачу активівта кредитних зобов`язань і додаток № 2 до нього досліджувалися судом і рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2010 року у справі № 2-6428/10 було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "Укрпромбанк", третя особа - ПАТ "Дельта Банк", про визнання недійсним Кредитного та Іпотечного договорів. Таким чином ОСОБА_1 знав про порушення свого права та про особу, яка його порушила, у2010 році, тому при зверненні з цим позовом в липні 2016 року, ним пропущено позовну давність, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що внаслідок укладення Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань відбулася заміна кредитора у зобов`язанні і відповідно до статті 516 ЦК України згода ОСОБА_1 на укладення цього правочину не вимагалася. Іпотечним договором не передбачено будь-яких обмежень щодо можливого відступлення прав вимоги та заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно, неповідомлення боржника про заміну кредитора та не отримання його згоди на це не тягне за собою визнання недійсним договору про відступлення права вимоги. Оскільки ОСОБА_1 не є стороною Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, то в нього немає жодних правових підстав заявляти позовні вимоги про визнання його недійсним. Відповідно до умов Іпотечного договору предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві приватної власності. Іпотекодавець не звертався до іпотекодержателя із заявою про надання згоди на зведення житлового будинку, тому неукладення додаткової угоди до Іпотечного договору в частині збільшення вартості предмета іпотеки сталося з вини самого позивача, який самовільно здійснив будівництво. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2010 року у справі № 2-6428/10 було дано оцінку законності Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань і додатку № 2 до нього, тому ОСОБА_1 знав про ймовірне порушення свого права ще в листопаді 2010 року, однак подав цей позов у липні 2016 року, тобто з пропуском позовної давності.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2017 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення суду посилання на сплив позовної давності як на підставу відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" про встановлення нікчемності правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Позивачем не доведено порушення його прав чи законних інтересів оспорюваним договором і доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків. При цьому, встановивши, що право позивача не порушене, та відмовляючи в задоволені позову по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не врахував, що позовна давність може бути застосована лише до позовних вимог, які є обґрунтованими та доведеними. Наведене свідчить про те, що суд помилково відмовив у позові одночасно з двох правових підстав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 серпня 2017року та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 03 жовтня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і, посилаючись на те, що він не є стороною Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань, дійшли помилкового висновку що його права та законні інтереси не порушено. Суди не звернули уваги на те, що після укладення Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань було вчинено виконавчий напис нотаріуса, яким звернено стягнення на предмет іпотеки на користь ПАТ "Дельта Банк". За умовами Іпотечного договору 25 вересня 2008 року в іпотеку було передано земельну ділянку, однак на час укладення Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань на земельній ділянці вже було споруджено житловий будинок, який в іпотеку не передавався. Крім цього, суди не дослідили умов пункту 6.6 Іпотечного договору, згідно з яким доповнення та зміни до договору здійснюються тільки за письмовою згодою сторін, що повинна бути засвідчена нотаріально, і не врахували, що ТОВ "Укрпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" додатково не уклали договір відступлення права вимоги іпотекодержателя, у п`ятиденний строк не повідомили боржника про відступлення прав за Іпотечним договором, не зареєстрували відомості про таке відступлення, чим порушили вимоги частини першої статті 513 ЦК України, частин другої, третьої статті 24 Закону України "Про іпотеку". Тому ПАТ "Дельта Банк" не набуло право вимоги за Іпотечним договором.
У листопаді 2017 року ПАТ "Дельта Банк" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
31 травня 2018 року справу № 607/8876/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги судове рішення суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції та виключення з його мотивувальної частини посилання на сплив позовної давності як на підставу відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржується, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядається.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судами встановлено, що 25 вересня 2008 року між ТОВ "Укрпромбанк"та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит в розмірі 49 000 доларів США під 13,8 % річних на строк до 15 квітня 2016 року.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним Кредитним договором 25 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрпромбанк" було укладено Іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку передано земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 61101:00000:01:010:0061, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є., зареєстрований в реєстрі за № 2258.
Відповідно до пункту 2 Договору про передачу активів та кредитних зобов`язань цим договором регулюються відносини, що пов`язані: з переведенням на користь ПАТ "Дельта Банк" боргу за кредитними зобов`язаннями ТОВ "Укрпромбанк" перед Національним банком України; з передачею активів ТОВ "Укрпромбанк", а також відступленням прав вимоги, які входять до складу активів ТОВ "Укрпромбанк", на користь переможця конкурсу - ПАТ "Дельта Банк". Переведення боргу за кредитними зобов`язаннями ТОВ "Укрпромбанк" і передача активів ТОВ "Укрпромбанк", що перебувають у заставі в Національного банку України, на користь ПАТ "Дельта Банк" здійснюється з метою належного виконання кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" перед Національним банком України.
Згідно з пунктом 4.1 Договору про передачу активів та кредитних зобов`язаньу порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором, ТОВ "Укрпромбанк" передає (відступає) ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТОВ "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях.