Постанова
Іменем України
16 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 161/17727/16-ц
провадження № 61-34938св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу
ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_4, на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2017 року у складі судді Івасюти Л. В., та на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Киці С. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, що оспорюється,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що з 15 серпня 2003 року ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Під час перебування у шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , гараж у гаражному кооперативі АДРЕСА_2, та автомобіль марки "Audi А4", реєстраційний номер НОМЕР_1, колір синій, 1999 року випуску, та інше майно. Право власності на вищевказану квартиру, гараж, та автомобіль зареєстровано за відповідачем.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у Португалії. У зв`язку з суперечками та конфліктами сторони вирішили розірвати шлюб. Бажаючи у добровільному порядку провести розподіл основного спільного майна, сторони 03 листопада 2015 року уклали договір про розподіл квартири, гаража та автомобіля, який посвідчено консульською установою України в Португальській республіці. Згідно з цим договором у власність ОСОБА_2 відходить гараж АДРЕСА_2; автомобіль марки "Audi А4", номер НОМЕР_1, 1999 року випуску. У власність ОСОБА_1 передається квартира АДРЕСА_1 після сплати компенсації в розмірі 10 000 (десять тисяч ) євро.
У порядку виконання своїх зобов`язань за укладеним правочином
ОСОБА_1 22 листопада 2015 року сплатила відповідачу грошову компенсацію у розмірі 2 100 (дві тисячі сто) євро, що підтверджується власноручно написаною відповідачем розпискою.
Разом із тим, оспорюючи право власності позивача на дану квартиру,
ОСОБА_2 29 грудня 2015 року оформив нотаріально завірену заяву про відкликання свого підпису у правочині про розподіл спільного майна подружжя від 03 листопада 2015 року. Вказана заява є свідченням того, що відповідач не визнає право власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_1 .
Посилаючись на зазначене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
- припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- стягнути на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну йому частку в квартирі
АДРЕСА_1 в розмірі 233 432,39 грн, яка внесена ОСОБА_1
17 червня 2017 року на депозит.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 16 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року,позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_2 на його частку у квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість його частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 233 432,39 грн, які знаходяться на депозитному рахунку № НОМЕР_2 Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів мотивовано тим, що спірна квартира набута подружжям за час шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, сторони в добровільному порядку провели розподіл спільного майна подружжя, про що уклали договір, посвідчений віце-консулом посольства України в Португалії у м. Лісабоні, відповідно до якого квартира переходить у власність ОСОБА_1, а тому з врахуванням того, що відповідач оспорює право власності позивача на цю квартиру, суди вважали наявними правові підстави для припинення права власності відповідача на його частку на квартиру, стягнувши з позивача на користь відповідача грошову компенсацію за майно, та для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
27 листопада 2017 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4, у якій просить скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 07 листопада 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не дослідили обставини, що мають значення для справи, надали необґрунтовану та неправильну оцінку доказам, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Суди не звернули належної правової уваги на те, що договір від 03 листопада 2015 року спрямований на відчуження спірної квартири, яка на праві власності належить ОСОБА_2, а тому в силу вимог Закону України "Про нотаріат" та Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджених наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, не може бути посвідчений віце-консулом.
Суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували джерело та природу грошових коштів, за які було придбано спірну квартиру, оскільки борговою розпискою від 30 березня 2010 року підтверджується отримання
ОСОБА_2 коштів на придбання майна. А тому висновок судів суперечить правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16.
Суд першої інстанції позбавив ОСОБА_2 права на інформацію про час і місце розгляду справи, оскільки повідомлення в пресі було опубліковано за три дні до ухвалення оскарженого судового рішення.
Крім того, судами розглянуто справу з порушенням правил підсудності, оскільки обидві сторони спору проживають у Португальській Республіці.
Доводи інших учасників справи
02 січня 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_5, у якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. При цьому посилається на безпідставність і необґрунтованість доводів скарги.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції та зупинено виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2017 року.
Справу № 274/1525/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами фактичні обставини справи
Відповідно до свідоцтва про одруження № НОМЕР_3 від 15 серпня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів одруження зроблено запис № 932.
За час шлюбу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 13 березня 2010 року, укладеного між продавцем ОСОБА_6 і ОСОБА_2 була придбана квартира АДРЕСА_1 .
Судами встановлено, що згідно з заявою від 03 листопада 2015 року, складеною і посвідченою віце-консулом Посольства України в Португалії в місті Лісабоні Португальської Республіки, ОСОБА_2, який постійно проживає в Португалії, і ОСОБА_1, яка тимчасово проживає в Португалії, діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі, усвідомлюючи значення своїх дій, за своєю внутрішньою волею домовилися розділити спільне майно наступним чином: у власність ОСОБА_2 переходить гараж АДРЕСА_3 , та гараж АДРЕСА_4, в гаражному кооперативі "Шляховик", та автомобіль марки AUDI А4, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, колір синій, 1999 року випуску; у власність ОСОБА_1 переходить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після сплати грошової компенсації у розмірі 10000, 00 євро. Зазначена заява зареєстрована в реєстрі № 10616.
Відповідно до розписки від 22 листопада 2015 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 2 100,00 євро.
Згідно з квитанцією № 15 від 07 червня 2017 року ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області внесено грошові кошти в розмірі 233 432,00 грн в якості компенсації частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на майно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Так, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.