Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 754/14088/15-ц
провадження № 61-32274св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна",
відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (третя особа за зустрічним позовом),
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Музичко С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - ТОВ "Порше Лізинг Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і збитків згідно з договором про фінансовий лізинг, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь 2 499,75 грн основної суми заборгованості за договором про фінансовий лізинг від 09 січня 2014 року № 00009331, 100 044,56 грн - збитків, 216,23 грн - штрафу, 230,80 грн - пені, 69,24 грн - 3 % річних, 1 212,79 грн - інфляційних втрат, а всього - 104 273,37 грн.
Позов ТОВ "Порше Лізинг Україна" мотивовано тим, що 09 січня 2014 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг, згідно з яким воно зобов`язалося передати відповідачу в розпорядження транспортний засіб типу VW Passat B6 2.0 TDI, 2009 року виробництва, а відповідач зобов`язався сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, у сумі, еквівалентній 20 527,59 доларам США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 7 184,66 доларів США. В забезпечення виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу з ОСОБА_2 було укладено договір поруки. ОСОБА_1 не виконував належним чином умови договору, не сплатив платіж за жовтень 2014 року в сумі 2 499,75 грн, не реагував на направленні йому нагадування, у зв`язку з чим 16 жовтня 2014 року йому було направлено вимогу про повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. Проте відповідач не повернув об`єкт лізингу, не сплатив заборгованість, чим завдав ТОВ "Порше Лізинг Україна" збитків у вигляді витрат, пов`язаних з конфіскацією об`єкта лізингу, в сумі 68 199,18 грн, у вигляді послуг, наданих із стягнення заборгованості, в сумі 4320 грн, витрат на юридичні послуги в сумі 1 316,40 грн та 6000 грн, а також - збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 20 208,98 грн.
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Порше Лізинг Україна" про визнання правочину недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що умови договору про фінансовий лізинг від 09 січня 2014 року № 00009331 не відповідають вимогам чинного законодавства та засадам справедливості. Для оплати щомісячних лізингових платежів ТОВ "Порше Лізинг Україна" була визначена змінна процентна ставка, а платежі прив`язані до курсу долара США, чим його було введено в оману. Умови договору свідчать про нечесну підприємницьку діяльність товариства.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року у складі судді Лісовської О. В. в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір про фінансовий лізинг від 09 січня 2014 року № 00009331, укладений між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ОСОБА_1 Стягнуто з ТОВ "Порше Лізинг Україна" на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження своїх вимог щодо виникнення збитків та вжиття заходів до одержання доходів (упущеної вигоди). Умови договору про фінансовий лізинг від 09 січня 2014 року суперечать нормам чинного законодавства, що тягне за собою його недійсність та безпідставність стягнення збитків. Крім того, визначення у спірному договорі змінної процентної ставки фактично приховало реальний розмір процентної ставки, а визначення розміру платежів у доларах США ввело споживача в обману та є порушенням норм Закону України "Про захист прав споживачів" і підставою для визнання договору фінансового лізингу недійсним.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Порше Лізинг Україна" задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 07 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при вирішенні даного спору судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Визначення щомісячного лізингового платежу в еквіваленті до долара США не суперечить чинному законодавству, тому не є підставою для визнання договору про фінансовий лізинг недійсним. За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором, тобто містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а недотримання цієї вимоги свідчить про нікчемність спірного договору. Оскільки позовні вимоги ґрунтуються на договорі про фінансовий лізинг, який є нікчемним, то правових підстав для задоволення позову немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У березні 2017 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило частково скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва.
Касаційна скарга ТОВ "Порше Лізинг Україна" обґрунтована тим, що правове регулювання договору про фінансовий лізинг здійснюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) в частині, що не суперечить Закону України "Про фінансовий лізинг" та з урахуванням особливостей, встановлених цим нормативно-правовим актом. Оскільки між сторонами не було укладено договору найму (оренди) транспортного засобу, який передбачає нотаріальне посвідчення, а договір фінансового лізингу був укладений у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках прямо визначених законом або за домовленістю сторін, то підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні. Сторони договору домовилися щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо предмета лізингу, погодили розмір лізингових платежів, строк лізингу, а також відбулося часткове виконання договору, тому цей договір є дійсним. Апеляційний суд неповно та необ`єктивно з`ясував обставини справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
01 червня 2018 року справу № 754/14088/15-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За змістом касаційної скарги рішення Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року оскаржене ТОВ "Порше Лізинг Україна" лише в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості та збитків за договором про фінансовий лізинг, тому переглядаються касаційним судом тільки в цій частині.
Відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, а також Законом України "Про фінансовий лізинг", Законом України "Про захист прав споживачів".