ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 447/1355/18
провадження № 61-7226св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 5 червня 2018 року, постановлену у складі судді Карбовніка І. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 6 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про захист честі та гідності.
В обґрунтування позову зазначила, що у заявах від 5 грудня 2017 року та 26 грудня 2017 року, поданих відповідачами до Миколаївського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, викладені відомості, які принижують її честь та гідність. Зокрема, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 називають її співмешканкою ОСОБА_4, достовірно при цьому знаючи, що вони у вересні 2017 року зареєстрували шлюб.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 5 червня 2018 року відкрито провадження у справі.
Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа підсудна Миколаївському районному суду Львівської області, позовна заява відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства щодо змісту та форми і визначені статтями 185-186 ЦПК України підстави для її залишення без руху, повернення або відмови у відкритті провадження відсутні.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 6 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 5 червня 2018 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо підсудності цієї справи Миколаївському районному суду Львівської області, оскільки позивач за власним вибором подала позов до суду за місцем проживання одного із відповідачів - ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати повністю постанову Львівського апеляційного суду від 6 березня 2019 року і частково - ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 5 червня 2018 року, передати справу для подальшого розгляду до Сихівського районного суду м. Львова, а в частині притягнення його до цивільно-правової відповідальності - закрити провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає про порушення судом першої інстанції правил підсудності, оскільки він проживає у Сихівському районі міста Львова, а інший відповідач - ОСОБА_2 - постійно проживає в Італійській Республіці, тому немає правових підстав для розгляду цієї справи Миколаївським районним судом Львівської області.
Вказує, що є адвокатом і заяви від 5 грудня 2017 року та 26 грудня 2017 року подавав до Миколаївського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області як представник ОСОБА_2, тому, на його думку, пред`явлений до нього позов не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 5 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Судами встановлено, що цей позов ОСОБА_1 подала до двох відповідачів: ОСОБА_2, яка зареєстрована у місті Миколаїв Львівської області, та ОСОБА_3, який зареєстрований у Сихівському районі міста Львова.
Докази того, що постійним місцем проживання ОСОБА_2 є Італійська Республіка, у справі відсутні.
Постановляючи ухвалу про відкриття провадження у цій справі, Миколаївський районний суд Львівської областівиходив із того, що позов підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, підсудний даному суду і за змістом та формою відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
Переглядаючи зазначену ухвалу, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях суду першої інстанції при відкритті провадження у справі не вбачається порушення правил підсудності.