Постанова
Іменем України
10 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/15824/15-ц
провадження № 61-23983сво18
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у складі судді: Марцинкевича В. А. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Лапчевської О. Ф., Мазурик О. Ф., та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", яка підписана представником Чимачем Віктором Павловичем, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Лапчевської О. Ф., Мазурик О. Ф.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк", банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 053-2008-189, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі 44 300 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,45 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 44 300 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 0532900 USD000558 від 20 лютого 2008 року та випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за 20 лютого 2008 року . У кредитному договорі сторони погодили, що за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 37,35 % річних. Відповідно до пункту 1.2. кредитного договору строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальнику по 10 лютого 2038 року включно.
10 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 053-2008-189 від 19 лютого 2008 року, відповідно до умов якої сторони погодили встановити наступний порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами:
з 10 квітня 2009 року по 09 квітня 2010 року включно: а) базова процента ставка - 8,74 % річних; б) підвищена процентна ставка - 16,74 % річних;
з 10 квітня 2010 року по 09 квітня 2015 року включно: а) базова процента ставка - 14,48 % річних; б) підвищена процентна ставка - 22,48 % річних;
з 10 квітня 2015: а) базова процента ставка - 13,45 % річних; б) підвищена процентна ставка - 21,45 % річних.
19 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 053-2008-189-Р/1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 053-2008-189 від 19 лютого 2008 року, укладеного між кредитором і боржником, у повному обсязі як існуючий у теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому. 10 квітня 2009 року між банком та поручителем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 053-2008-189-Р/1 від 19 лютого 2008 року, відповідно до пункту 1.2. якої поручитель засвідчив, що йому добре відомі усі умови основного договору і погоджується з ними.
19 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 053-2008-189-Р/1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору № 053-2008-189 від 19 лютого 2008 року, укладеного між кредитором і боржником, в повному обсязі як існуючий в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. 10 квітня 2009 року між банком та поручителем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 053-2008-189-Р/1 від 19 лютого 2008 року, відповідно до пункту 1.2. якої поручитель засвідчив, що йому добре відомі усі умови основного договору і погоджується з ними.
Кредитним договором передбачено, що у випадку порушення термінів повернення кредиту, кредитор може нараховувати штрафні санкції на суму боргу за весь час прострочення.
24 та 25 лютого 2015 року ОСОБА_1 та поручителям були направлені вимоги щодо погашення заборгованості, проте вони заборгованість за кредитним договором не сплатили, обґрунтовану вимогу банку не виконали. Таким чином у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та договору поруки відповідачами в частині порядку та строків повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість, сума якої станом на 25 травня 2015 року складає 47 160,81 доларів США.
ПАТ "Універсал Банк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість у сумі 47 160,81 доларів США.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № 053-2008-189 від 19 лютого 2008 року у розмірі 47 160,81 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з порушенням умов кредитного договору та договору поруки відповідачами в частині порядку та строків повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість, сума якої станом на 25 травня 2015 року складає 47 160,81 доларів США, яка підлягає стягненню солідарно із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк". Оскільки рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року у справі № 756/3208/15-ц, поруку ОСОБА_2 за договором поруки № 053-2008-189-Р/1 від 19 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_2, визнано припиненою, то суд зробив висновок, що позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2016 року у складі судді: Виниченко Л. М., заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при постановленні рішення судом брались до уваги і враховувались всі документи та відомості, що стосуються спору, оцінка їм надавалась, також заявником до заяви не надано доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та які не були враховані судом під час ухвалення рішення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року у частині задоволення позову до ОСОБА_3 скасовано, в іншій частині рішення залишено без змін, у зв`язку з чим викладено резолютивну частину рішення у такій редакції: "Позов ПАТ "Універсал Банк" задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 160,81 доларів США, яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 42 948,70 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 4 201,30 доларів США, заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом - 10,81 доларів США та 3 654 грн. судового збору. В решті позову відмовити".
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року у справі № 756/3208/15-ц, яке набрало законної сили встановлено, що банк збільшив відсоткову ставку з 15 липня 2008 року за користування кредитом з 12,45 % до 13,45 %, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя без згоди поручителя, внаслідок чого суд припинив поруку, яка встановлена за договором поруки, укладеним з ОСОБА_2 При стягненні солідарно заборгованості з боржника та поручителя ОСОБА_3 суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 також не надавала згоди на підвищення відсоткової ставки з 15 липня 2008 року і факт припинення поруки перевіряється судом у справах про стягнення боргу незалежно від заявлених позовних вимог про припинення поруки. Встановивши, що обсяг відповідальності поручителя збільшився без його згоди з 15 липня 2008 року, суд не мав правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з поручителя, оскільки порука з часу збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителя припинилася на підставі частини першої статті 559 ЦК України. Укладення у подальшому 10 квітня 2009 року додаткової угоди до договору поруки із зазначенням змін до кредитного договору, які вносилися додатковою угодою до кредитного договору не відновлює поруку, яка вже є припиненою. Нового договору поруки, після припинення поруки сторони не укладали.
Апеляційний суд вказав, що позивач має ліцензію на право здійснювати операції з іноземною валютою, тому суд першої інстанції правомірно стягнув грошову суму з боржника в іноземній валюті. Доводи апеляційної скарги про те, що судом неправомірно не визначено еквівалент грошового зобов`язання у національній валюті на день ухвалення рішення, та борг має визначатися у гривневому еквіваленті за офіційним курсом відповідної валюти на день ухвалення рішення, а не на день платежу суперечать вимогам чинного законодавства, апеляційний суд відхилив із посиланням на частину другу статті 533 ЦК України.
Аргумент апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості позичальника апеляційний суд вважав безпідставними, оскільки ОСОБА_1 після збільшення розміру процентної ставки надав згоду на таку зміну умов договору підписавши додаткову угоду до кредитного договору 10 квітня 2009 року і будь-яких розрахунків чи доказів на спростування розрахунку заборгованості, складеного банком не надав.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 та його представники були повідомлені належним чином про день та час розгляду справи у суді першої інстанції, представники ОСОБА_1 приймали участь у розгляді справи, проте клопотань про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи з метою перевірки правильності розрахунку заборгованості не заявляли. Заявляючи клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи при розгляді справи у апеляційному порядку ОСОБА_1 не навів будь-яких поважних причин відсутності такого клопотання у суді першої інстанції, тому колегія суддів зробила висновок про відсутність правових підстав для прийняття нових доказів.
Аргументи учасників справи
У січні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог та скасувати рішення суд першої інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що про розгляд справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не були повідомлені у суді першої інстанції, що позбавило їх можливості подати свої заперечення, заявити клопотання. Суди не дослідили докази, які підтверджують виконання кредитором своїх обов`язків за кредитним договором, а також докази, які підтверджують розмір заборгованості. Банк збільшив відсоткову ставку за користування кредитом з 12,45 % до 13,45 % у період з 15 липня 2008 року до 10 квітня 2009 року та застосував підвищену ставку з 37,35 % до 40,35 % у період з 10 березня 2009 року по 25 березня 2009 року, про що не повідомляв боржника. Вказує, що суди неправильно застосували статті 526, 1051, 1054 ЦК України, оскільки відсутні докази видачі кредиту. При укладенні договору ОСОБА_1 не був ознайомлений з перевагами та недоліками класичної та ануїтентної форми погашення кредиту та у договорі відсутнє попередження про те, що валютні ризики за кредитним договором несе позичальник. Зазначає, що суд стягнув кошти в іноземній валюті без визначення еквіваленту в гривнях та не звернув уваги на те, що позивач не надав доказів видачі кредиту в іноземній валюті та первинних бухгалтерських документів, а меморіальний ордер не є належним доказом для підтвердження цих обставин.
У січні 2017 року ПАТ "Універсал Банк" через представника Чимача В. П. подало касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, у якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що 10 квітня 2009 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору поруки, у пункті 2.1. якої сторони погодили збільшення відсоткової ставку з 15 липня 2008 року по 10 квітня 2009 року за користування кредитом з 12,45 % до 13,45 %. Також сторонами погоджено збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений строк з 15 липня 2008 року по 10 квітня 2009 року з 37,35 % до 40,35 %. Тому відсутні підстави для визнання припиненою поруки ОСОБА_3 .
У травні 2017 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 надав заперечення на касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк", у якій просить відхилити касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк".
Заперечення мотивовані тим, що порука ОСОБА_3 припинилася на підставі частини першої статті 559 ЦК України з 15 липня 2008 року і додаткова угода до договору поруки від 10 квітня 2009 року, укладена між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_3 правового значення не має.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про застосування практики Верховного Суду при вирішенні справи. У заяві ОСОБА_1 зазначає, що він не був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції і апеляційний суд не усунув зазначені порушення, що є підставою для скасування оскаржених рішень, і це узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1519/10 та від 17 квітня 2019 року у справі № 175/4772/15.
Аналіз касаційний скарг свідчить, що сторони оскаржують судові рішення в частині стягнення заборгованості із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Судові рішення у частині стягнення заборгованості із ОСОБА_2 не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, зупинено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПАТ "Універсал Банк".
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що існує різний підхід до розуміння та застосування пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України у випадках, коли рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці розгляду подібних справ Верховним Судом.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про часткове прийняття аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_1 та відхилення аргументів, викладених у касаційній скарзі ПАТ "Універсал Банк", з таких мотивів.
Суди встановили, що 19 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 053-2008-189, за умовами якого останній отримав грошові кошти в розмірі 44 300 доларів США, зі сплатою 12,45 % річних строком до 10 лютого 2038 року на придбання квартири.
Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 44 300 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 0532900 USD000558 від 20 лютого 2008 року та випискою з особового рахунку ОСОБА_1 за 20 лютого 2008 року.
У підпункті 1.1.1. кредитного договору № 053-2008-189 сторони погодили, що за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка у розмірі 37,35 % річних.
19 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 053-2008-189-Р/1, за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язалася перед банком відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.