Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/5690/19
провадження № 61-16905св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко",
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Савлук Т. В. від 25 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Сержанюка А. С., від 30 серпня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року товариства з обмеженою відповідальністю "Санте-Алко" (далі - ТОВ "Санте-Алко") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки.
Позовна заява мотивована тим, що 28 лютого 2018 року між ТОВ "Санте-Алко" та відповідачем укладений договір поставки товарів. На момент укладення цього договору відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
У порушення пункту 5.1 договору поставки відповідач не виконав зобов`язання з оплати переданого (поставленого) товару.
З урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ "Санте-Алко" основну заборгованість за договором поставки товарів від 28 лютого 2018 року із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 38 296,11 грн, суму неустойки (договірної пені) в розмірі 13 122,48 грн та суму процентів у розмірі 1 117,26 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник у зв`язку зі здійсненням відповідачем господарської діяльності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Санте-Алко" залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки враховуючи характер спірних правовідносин та зважаючи на те, що за суб`єктним складом сторони процесу (позивач та відповідач) є юридичною особою та фізичною особою-підприємцем, що зумовлює виникнення між сторонами правовідносин, які пов`язані з здійсненням господарської діяльності суб`єктів господарювання, тому спір є господарсько-правовим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ТОВ "Санте-Алко" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення, справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на час звернення до суду з цим позовом господарська діяльність ОСОБА_2 припинена, а тому справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Крім того, ТОВ "Санте-Алко" зверталось до Господарського суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з відповідача як з фізичної особи-підприємця заборгованості за договором поставки, однак судом відмовлено, оскільки ОСОБА_2 22 березня 2019 року припинив свою підприємницьку діяльність за власним рішенням.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).