Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 640/5215/17-ц
провадження № 61-33888св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проїзного документа, тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батьказа касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2017 року у складі судді Ніколаєнко І. В. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проїзного документа, тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька.
Позовна заява мотивована тим, що вона з ОСОБА_2 з 13 липня 1990 року до 11 листопада 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, однак підтримували шлюбно-сімейні відносини до квітня 2014 року. Мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
Після припинення сімейних відносин відповідач не піклується про сина, не приймає участі у його вихованні та утриманні, відмовляється надати у добровільному порядку згоду на виїзд дитини за межі України з метою відпочинку та оздоровлення, яке рекомендовано сину за станом здоров`я.
Ураховуючи викладене,ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд: надати без згоди батька дозвіл на виготовлення сину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проїзного документу, надати дозвіл на тимчасовий виїзд дитини у супроводі матері без згоди батька до Італійської Республіки у період з дня набрання рішенням суду законної сили до 31 грудня 2019 року з обов`язковим поверненням до України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Надано дозвіл на тимчасовий виїзд малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері - ОСОБА_5, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, за межі України з моменту набрання цим рішенням законної сили до 31 грудня 2019 року до Італійської Республіки, з обов`язковим повернення до України.
Надано дозвіл матері - ОСОБА_5, на тимчасовий виїзд (вивезення) за межі території України громадянина України, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди та супроводу батька дитини - ОСОБА_2, до Італійської Республіки з метою його подальшого лікування, оздоровлення, профілактики захворювань, відпочинку, надання йому можливості вивчення італійської культури та мови у період з моменту набрання законної сили рішення суду до 31 грудня 2019 року.
ДозволеноОСОБА_5 без згоди батька - ОСОБА_2, оформлювати документи для тимчасового виїзду та супроводу неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі України до Італійської Республіки з моменту набрання цим рішенням законної сили до 31 грудня 2019 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач у добровільному порядку дозволу на виготовлення сину проїзного документа та його виїзд за межі України з метою лікування та оздоровлення не надає, що є підставою для надання такого дозволу у судовому порядку без згоди батька на період з 22 червня 2017 року до 31 грудня 2019 року. При цьому суд виходив із рівності батьків у правах та обов`язках щодо дитини і з урахуванням її інтересів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_2, задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2017 року змінено.
Позов ОСОБА_5 задоволено.
Надано ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення сину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька - ОСОБА_2, проїзного документа особи, що не досягла 16-річного віку, для виїзду за межі України.
Надано ОСОБА_5 дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у супроводі матері ОСОБА_5, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2, до Італійської Республіки у період: з 20 грудня 2017 року до 20 січня 2018 року, з 01 червня 2018 року до 31 серпня 2018 року, з 20 грудня 2018 року до 20 січня 2019 року та з 01 червня 2019 року до 31 серпня 2019 року, з обов`язковим поверненням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, до України.
В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд, змінивши рішення районного суду, виходив із того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для надання дозволу на виїзд дитини за межі України без згоди батька.
Разом з тим, на положення закону, зокрема статті 141, 153, 157 СК України, які закріплюють рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, районний суд уваги не звернув та не врахував, що надання дозволу на виїзд дитини на період з 22 червня 2017 року до 31 грудня 2019 року порушує право батька на участь у вихованні сина та право на особисте спілкування з дитиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 640/5215/17-ц з Київського районного суду м. Харкова.
У задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 червня 2017 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 жовтня 2017 року відмовлено.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У грудні 2017 року справа надійшла до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, мотивована тим, що суди не звернули уваги на той факт, що у зв`язку зі спробою незаконного вивезення дитини за кордон по сфальсифікованим документам, ОСОБА_5 є обвинуваченою у кримінальному провадженні за частиною першою статті 332 КК України у справі № 359/3596/17, розгляд якої здійснюється Бориспільським міськрайонним судом Київської області.
На підставі вищезазначеного у відповідача є обґрунтовані побоювання, що дитина з Італії може не повернутися.
Відповідач не заперечує проти надання згоди на виїзд дитини за кордон, оскільки прагне забезпечити своєму сину нормальний розвиток, моральне та фізичне здоров`я, розширення кругозору, відпочинок та оздоровлення, готовий узгодити відповідну дату та країну перебування, може і сам супроводжувати сина, проте позивач до нього з цього питання не зверталася, а надання дозволу на виїзд сина до Італійської Республіки більше, ніж на рік, порушує його права та права сина на підтримання особистих стосунків.
Крім того, законодавством встановлена можливість ухвалення судом рішення на разовий виїзд без згоди батька, не позбавленого батьківських прав.
Суд першої інстанції, надаючи ОСОБА_5 дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька із України до Італійської Республіки строком більше, ніж на один рік, з урахуванням того, що у неї є вид на проживання в Італійській Республіці, не звернув увагу на те, чи не є це визначенням фактичного місця проживання дитини із підміною предмета позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу