Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 756/17464/14-ц
провадження № 61-31997св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Коллект",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Поліщук Н. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Коллект" (далі - ТОВ "Кей-Коллект") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 18 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних за користування. З метою забезпечення виконання зобов`язань за даним кредитним договором 21 квітня 2005 року ОСОБА_2 уклала з АКІБ "УкрСиббанк" договір поруки, відповідно до умов якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання умов основного зобов`язання всім належним йому майном та грошовими коштами. 12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Коллект" укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за зобов`язаннями, які виникли у ОСОБА_1 за кредитним договором, ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Коллект".
ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором допустивши заборгованість, яка станом на 01 грудня 2013 року склала 8 482,86 доларів США, що за курсом валют НБУ становить 133 783,19 грн.
Таким чином, позивач просив солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначену суму заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір факторингу укладено під фінансування клієнта фізичної особи, а не суб`єкта господарювання. Також суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності у ТОВ "Кей-Коллект" права на придбання права відступної вимоги до фізичних осіб. Дотримання Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" суд вважав також недоведеним.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Кей-Коллект" задоволено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Коллект" заборгованість за кредитним договором, що складається: із заборгованості по кредиту - 5 157,26 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року складає 134 060,91 грн, заборгованість по відсоткам 468,88 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 12 190,94 грн, а всього 5 626,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року складає 146 251,85 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем на підтвердження правомірності заявленого позову надано договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року та список згрупованих рекомендованих повідомлень на підтвердження направлення позичальнику інформації щодо переуступки боргових зобов`язань. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в редакції від 03 квітня 2009 року № 231 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг" (далі - Розпорядження) не обмежує коло суб`єктів боржників та не ставить під сумнів законність операції факторингу. Крім того, на момент ухвалення рішення суду першої інстанції Розпорядження визнано таким, що втратило чинність. Відмовляючи у задоволенні вимог до поручителя апеляційний суд виходив з того, що строк дії кредитного договору закінчився 21 квітня 2012 року, а позивач протягом шести місяців до поручителя з вимогою не звернувся.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що до правовідносин, які склалися між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Коллект" підлягає застосуванню Розпорядження, оскільки воно діяло на момент укладення договору факторингу.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30 травня 2018 року справу № 756/17464/14-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 21 квітня 2005 року між АКІБ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 18 000,00 доларів США зі сплатою 14 % річних за користування.
З метою забезпечення виконання зобов`язання за вище вказаним кредитним договором 21 квітня 2005 року ОСОБА_2 уклала з АКІБ "УкСиббанк" договір поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання умов основного зобов`язання всім належним йому майном та грошовими коштами.
12 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" укладено договір факторингу, за яким право вимоги за зобов`язаннями, які виникли у ОСОБА_1 за кредитним договором, ПАТ "УкрСиббанк" відступило ТОВ "Кей-Колект".
Заміна кредиторів у зобов`язанні врегульована нормами ЦК України, і на час розгляду справи в суді не було надано доказів того, що даний договір визнано недійсним, скасовано, тощо.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином допустивши заборгованість. На виконання умов кредитного договору та вимог чинного законодавства для позасудового врегулювання відносин, які склалися в зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договору ОСОБА_1 направлено вимогу про повернення кредиту, яка не була виконана в добровільному порядку.
Позивачем на підтвердження правомірності заявленого позову надано договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, список згрупованих рекомендованих повідомлень на підтвердження направлення ОСОБА_1 інформації щодо переуступки боргових зобов`язань.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтями 526, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно до умов договору і зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.