Постанова
Іменем України
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 153/1214/17
провадження № 61-12070св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_2, ОСОБА_1,
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року у складі судді Дзерина М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частини спільного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2014 року розірвано.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ямпільської міської ради від 22 грудня 2006 року № 512 ОСОБА_2 надано дозвіл на виконання будівельних робіт за № 27 з будівництва гаража по АДРЕСА_1 .
За час шлюбу, за спільні сімейні кошти та спільною працею, маючи дозвіл на будівництво, вони побудували гараж із мансардою, розташований по АДРЕСА_1 . Будівництво тривало з 2006 по 2007 рік. Гараж побудований із блоків, зсередини і ззовні поштукатурений, вкритий шифером, встановлені вікна, двері, проведено електропостачання, тобто гараж повністю придатний до експлуатації. На день звернення до суду гараж за його функціональним призначенням, повністю експлуатується лише відповідачем, однак останній не приймає його у встановлений законом спосіб до експлуатації і не бажає оформляти на себе право власності, з тією метою, щоб вона не змогла реалізувати своє право на отримання у власність Ѕ частини набутого за час шлюбу спірного гаража.
Крім того, за час шлюбу, за спільні кошти подружжя придбали транспортний засіб марки "DODGE Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобільний причіп та мопед, які є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згоди про добровільний поділ спірного майна між ними не досягнуто. 18 червня 2015 року ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль своєму батькові ОСОБА_2
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею:
- право власності як співзабудовника на Ѕ частини збудованого за час шлюбу, але не прийнятого до експлуатації об`єкта незавершеного будівництва - спірного гаража, як співзабудовник;
- право власності на Ѕ частини причепа та мопеда "Вайпер", 2008 року випуску;
- визнати недійсною угоду про продаж автомобіля "DODGE Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_1, на ім`я ОСОБА_2, який здійснено на підставі довідки-рахунку від 18 червня 2015 року серії ААЕ № 223378 .
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію ринкової вартості спірного автомобіля "DODGE Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі Ѕ частини, яка буде визначена відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи.
У січні 2018 ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права на Ѕ частки спільно нажитого майна подружжя.
Просив суд визнати за ним право власності на Ѕ частини спільно нажитого у шлюбі з ОСОБА_1 майна, а саме: духової шафи "Gorenie", холодильника двокамерного, кухонних меблів і кімнатної стінки зі спальнею, комп`ютера, ліжка та кутових меблів, а також відшкодувати Ѕ всіх витрат, понесених на ремонт квартири, в якій спільно проживали під час подружнього життя. Посилався на те, що вказане майно набуто за час шлюбу і за спільні кошти, а добровільно поділити його ОСОБА_1 відмовляється.
Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 січня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права на Ѕ частини спільно нажитого майна подружжя об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на Ѕ частини спільно нажитого майна подружжя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право як співзабудовника на Ѕ частини збудованого за час шлюбу, але не прийнятого до експлуатації об`єкта незавершеного будівництва - гаража, що розташований по АДРЕСА_1 .
Визнано недійсною угоду про продаж автомобіля "DODGE Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2, яку здійснено на підставі довідки-рахунку від 18 червня 2015 року серії ААЕ № 223378 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу, за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; його не прийнято до експлуатації і право власності на нього не оформлене з вини відповідача. Позивач позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджають їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу майна, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за нею права на Ѕ частини збудованого за час шлюбу з ОСОБА_2, але не прийнятого до експлуатації гаража, що розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 81,4 кв. м.
Спірний автомобіль набуто за час шлюбу подружжя, проте ОСОБА_2 без згоди дружини відчужив його батьку - ОСОБА_2 Отже, така угода є недійсною.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права на Ѕ частки спільно нажитого майна подружжя, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки доказів на підтвердження вартості спільного майна та його придбання сторонами, відповідачем не надано.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішенням тим, що ОСОБА_1 на власний розсуд скористалася належним їй процесуальним правом та змінила позовні вимоги й одночасно просила визнати недійсною угоду про продаж автомобіля та стягнення компенсації половини його вартості. Визнання недійсною угоди про відчуження транспортного засобу виключає можливість стягнення компенсації половини його вартості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 Ѕ частини ринкової вартості спірного автомобіля та ухвалити нове рішення, яким стягнути на її користь грошову компенсацію Ѕ частини ринкової вартості спірного автомобіля, що складає 151 504 грн 12 коп.
В іншій частині судові рішення учасниками процесу не оскаржуються, тому колегією суддів відповідно до положень статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги висновок експерта від 06 грудня 2018 року, згідно з яким встановлено середню ринкову вартість аналогічного автомобіля марки "DODGE Sprinter", яка визначена у розмірі 303 008 грн 24 коп. Крім того, суди не надали належної оцінки тому, що обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалась на те, що спірний автомобіль проданий ОСОБА_2 без її згоди, їй невідоме місцезнаходження спірного автомобіля.