ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2019 року
Київ
справа №814/2653/15
касаційне провадження №К/9901/14881/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" Гаджиєва Сергія Олександровича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 (головуючий суддя: Желєзний І.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 (головуючий суддя: Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі №814/2653/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" Гаджиєва Сергія Олександровича про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ІМЕКСБАНК" Гаджиєва Сергія Олександровича (далі - Уповноважена особа Фонду), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за договором банківського рахунку;
зобов`язати Уповноважену особу Фонду подати до ФГВФО інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Імексбанк" за рахунок Фонду;
зобов`язати ФГВФО відшкодувати позивачу кошти у розмірі 180 000 грн за вкладом банківського рахунку.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є вкладником ПАТ "Імексбанк" в розумінні положень Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №4452-VI), а тому набула право бути включеною до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в неплатоспроможному банку за рахунок ФГВФО.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.12.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016, адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ ІІМЕКСБАНК" за договором банківського рахунку фізичної особи від 11.08.2014 № НОМЕР_1 за рахунок коштів ФГВФО;
зобов`язано Уповноважену особу Фонду включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати ОСОБА_1 відшкодування у розмірі 180 000,00 грн за рахунок коштів ФГВФО за договором банківського рахунку фізичної особи від 11.08.2014 №1970010369, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "ІМЕКСБАНК", як вкладнику, який має право на відшкодування коштів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що Уповноваженою особою Фонду не доведено наявності законних підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому наявні всі підстави для визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду по не включенню позивача до переліку вкладників та відповідно для включення ОСОБА_1 до цього переліку. Відносно постанови НБУ від 15.01.2015 №16/БТ "Про віднесення ПАТ "Імексбанк" до категорії проблемних" (далі - постанова НБУ №16/БТ), то суд апеляційної інстанції зазначив, що така не поширюється на спірні правовідносини, позаяк договір між позивачем і банком укладений до її прийняття (11.08.2014). Щодо позовних вимог заявлених до ФГВФО про зобов`язання останнього включити позивача до Загального реєстру вкладників ПАТ "Імексбанк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суди виходили з передчасності таких.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Уповноважена особа Фонду подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що укладений між позивачем і Банком правочин є нікчемним у відповідності до вимог положень пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI. Скаржник зазначив, що за наслідками проведеної перевірки було виявлено ряд правочинів, серед яких і операції з перерахування коштів на рахунок позивача, обставини вчинення яких свідчать про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання клієнтами банку сум гарантованого відшкодування за рахунок Фонду. Окрім того, скаржник відзначив, що договір банківського вкладу та операції із перерахування коштів були здійснені з порушенням встановлених постановою НБУ №16/БТ обмежень.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на позов, у яких остання з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просила суд залишити касаційну скаргу Уповноваженої особи без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
ФГВФО правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2014 між ОСОБА_1 та ПАТ "Імексбанк" було укладено договір банківського рахунку (в національній валюті) № НОМЕР_1, згідно умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_2 відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 12.11.2003 №491 та зобов`язується приймати і зараховувати на відкритий рахунок, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Протягом 16.01.2015 - 17.01.2015 на банківський рахунок позивача № НОМЕР_2 надійшли грошові кошти на загальну суму 180 000 грн, що підтверджується інформацією з виписки по рахункам.
Правлінням Національного банку України 26.01.2015 прийнята постанова №50 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до категорії неплатоспроможних".
На підставі даної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 26.01.2015 прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Імексбанк" № 16, згідно з яким з 27.01.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Імексбанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Імексбанк" - Северина Юрія Петровича. Тимчасову адміністрацію в АТ "Імексбанк" запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 по 26.04.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 84 строк проведення тимчасової адміністрації в АТ "Імексбанк" та повноваження уповноваженої особи Фонду було продовжено до 26.05.2015 включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Імексбанк" від 21.05.2015 № 330, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 27.05.2015 прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Імексбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" № 105, згідно з яким з 27.05.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Імексбанк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання; уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Імексбанк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П. строком на 1 рік з 27.05.2015 по 26.05.2016 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №189 від 19.10.2015 Уповноважену особу Фонду змінено на ОСОБА_2
30.04.2015 та 08.06.2015 р. позивач зверталася до Уповноваженої особи Фонду про видачу їй гарантованої суми відшкодування за вкладом.
Листом від 13.05.2015 №5959 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача, що договір банківського рахунку від 11.08.2015 №1970010369 та операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, за попередніми висновками містять ознаки нікчемності та підпадають під критерії нікчемності, передбачені пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI та статті 228 Цивільного кодексу України.
Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом №4452-VI.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: