ПОСТАНОВА
Іменем України
31 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 826/4802/17
адміністративне провадження № К/9901/17913/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/4802/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва (склад колегії суддів: Костенко Д. А., Вєкуа Н. Г., Шрамко Ю. Т.) від 29 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І., Чаку Є. В.) від 26 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просила:
- визнати розмір її пенсії таким, що не відповідає встановленому прожитковому мінімуму в Україні та зобов`язати відповідача прийняти відповідні міри згідно Конституції України, з метою забезпечення розміру її пенсії відповідному встановленому прожитковому мінімуму в Україні.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади і наділений відповідними повноваженнями, а пенсія позивача менша за мінімальну пенсію і значно менша за прожитковий мінімум, та не забезпечує достатній рівень життя позивача.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року, а справу направити до суду першої інстанції для нового продовження розгляду.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
8. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2017 року у справі № 826/4802/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Шарапа В. М. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.).
10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 533/0/78-19 від 30 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
12. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
13. Станом на 29 жовтня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком при повному стажі. Так, з квітня по травень 2016 року ОСОБА_1 отримувала - 949,00 грн., з червня по листопад 2016 року - 951,42 грн., з грудня 2016 року по березень 2017 року - 1044,37 грн., що менше мінімальної пенсії, яка становить 1247 грн. та прожиткового мінімуму, який становить 1312 грн. для осіб, що втратили працездатність.
15. На підтвердження зазначеної інформації ОСОБА_1 надала копії довідок Білгород-Дністровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії № 2493 від 28 листопада 2016 року, № 6 від 01 лютого 2017 року, від 20 березня 2017 року б/н, копію відомості про відрахування з пенсії у розмірі 20%.
16. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходили з того, що позивачем не зазначено у чому конкретно полягає порушення прав, свобод чи інтересів позивача саме відповідачем і не надано будь-яких доказів з цього приводу. Формальна невідповідність розміру пенсії позивача прожитковому мінімуму не свідчить про прийняття (вчинення) саме відповідачем протиправних рішень, дій (бездіяльності) стосовно позивача.
18. Суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що її права чи інтереси було порушено Кабінетом Міністрів України, адже особою, уповноваженою на призначення, перерахунок, визначення розміру пенсії, є відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Доводи скаржника зводяться до того, що її розмір пенсії не відповідає прожитковому мінімуму встановленого законом, що не відповідає положенням статті 46 Конституції України, а Кабінет Міністрів України є державним органом виконавчої влади, якому надано повноваження здійснювати контроль за органами виконавчої влади та здійснювати заходи щодо усунення порушень цих органів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
22. Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
23. Відтак, необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, дії/бездіяльності, крім їх невідповідності вимогам чинного законодавства, є, виходячи з наведених положень статті 6 КАС України, порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
24. Згідно ч. 1 статті 2 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
25. Водночас, в п. 8 ч. 1 статті 3 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
26. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
27. При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.
28. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
29. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
30. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.