ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №807/2338/13-а
адміністративне провадження №К/9901/5791/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року (суддя Гебеш С.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року (головуючий суддя Запотічний І.І., судді: Матковська З.М., Ліщинський А.М.) у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Агропромислова група "Закарпатський сад" до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Агропромислова група "Закарпатський сад" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Виноградівському районі Головного управління Міндоходів в Закарпатській області (далі - ДПІ, Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 листопада 2008 року №0002532351/0 та №0002542351/0.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Вперше постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2008 року №0002542351/0 скасовано в частині визначення Товариству податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 104 317,50 грн., у тому числі: 69 545,00 грн. - за основним платежем та 34 772,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2008 року №0002542351/0, №0002532351/0; заборонено податковим органам вчиняти будь-які дії, що випливають з податкового повідомлення, зокрема: визнання податкового зобов`язання Товариства податковим боргом, заходи з його погашення та нарахування пені і штрафних санкцій та інші дії.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2010 року скасовано; постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення рішення від 14 листопада 2008 року №0002532351/0 скасовано, а справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в частині ж задоволення позову щодо часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2008 року №0002542351/0 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Під час нового розгляду справи постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2015 року, позовні вимоги Товариства задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0002532351/0 від 14 листопада 2008 року в частині податкового зобов`язання за основним платежем в сумі 202 232,25 грн. та податкового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 143 015,15 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що платник податку мав право на віднесення до валових витрат за 2007 рік коштів в сумі 828 929 грн., сплачених як відсотки за користування банківським кредитом, оскільки кредитні кошти використовувалися за цільовим призначенням та не надавались фізичним особам як безвідсоткова позика, а тому відповідачем було безпідставно нараховано йому податкове зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 202 232,25 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 143 015,15 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на те, що суди надали неправильну оцінку представленим ним в підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень доказам, не в повному обсязі дослідили наявні власні кошти позивача, за рахунок яких надавалися безвідсоткові позики фізичним особам, а також залишили поза увагою ту обставину, що обігові кошти Товариства не співпадали з розміром наданих позик.
Позивач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами встановлено, що посадовими особами Інспекції на підставі направлення від 24 вересня 2008 року №485 проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт від 07 листопада 2008 року №116/23-0112.
Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 8.4.4, 8.4.9 статті 8, пункту 5.1 статті 5, пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що полягало в заниженні податку на прибуток в сумі 2 547 267 грн.
На підставі акту перевірки начальником Інспекції 14 листопада 2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002532351/0, яким позивачу визначено зобов`язання з податку на прибуток в сумі 4 451 629,60 грн., в тому числі основного платежу - 2 547 267 грн. та штрафної санкції - 1 904 362,60 грн.
Однією з підстав донарахування зобов`язання по податку на прибуток стало віднесення платником податку до складу валових витрат за 2007 рік коштів у сумі 828 929 грн. як нарахованих відсотків по кредитній лінії, наданій АКБ "ТАС-Комерцбанк", внаслідок нецільового (не для здійснення господарської діяльності) використання кредитних коштів (надання безвідсоткових позик фізичним особам).
Спірні правовідносини на час виникнення регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі - Закон №334/94), відповідно до пункту 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.