ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2019 року
Київ
справа №811/2507/13-а
адміністративне провадження №К/9901/8918/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 (суддя Брегей Р.І.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 (судді Прокопчук Т.С., Божко Л.А., Лукманова О.М.)
у справі № 811/2507/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй"
до Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дор-Строй" (далі - позивач, ТОВ "Дор-Строй") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Маловисківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач, Маловисківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та заяви про відкликання позову в частині, просило суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013 № 0000312250 та № 0000322250.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000322250, № 0000312250.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що продукція, яка постачалася контрагентами на адресу позивача, підлягає обов`язковій сертифікації. Разом з тим, сертифікатів якості та актів приймання-передачі продукції підприємством до перевірки не надано. Також, позивачем не надано первинної транспортної документації. Крім того, податковий орган посилається на акт документальної перевірки контрагента позивача ТОВ "ТД "Каолін-Інвест" та акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрпромбуд", якими зафіксовано порушення контрагентами законодавства, оскільки їх діяльність здійснюється поза межами правового поля та спрямовано виключно на отримання податкової вигоди та прикриття незаконної діяльності інших суб`єктів господарювання.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 25.03.2013 по 13.05.2013 (термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу від 16.04.2013 № 193), на підставі направлень від 25.03.2013 № 20, № 21, № 17, № 19, № 18 та від 15.04.2013 № 11, наказу від 07.03.2013 № 139, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 77 Податкового кодексу України, відповідно до плану графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Дор-Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.05.2013 № 7/2210/33708292.
За висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7 047 556 грн, в тому числі за 2 квартал 2012 року в сумі 478 988 грн, 3 квартал 2012 року в сумі 871 087 грн, 4 квартал 2012 року в сумі 5 697 481 грн, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за період з липня по грудень 2012 року на загальну суму 3 780 373 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 29.05.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000312250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 8 809 445 грн, у тому числі 7 047 556 грн - за основним платежем, 1 761 889 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000322250, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 5 670 559,5 грн, в тому числі 3 780 373 грн - за основним платежем та 1 890 186,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодилася колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "ТД "Каолін-Інвест", ТОВ "Укрпромбуд", ТОВ "Бюро Ейнштейн" мали реальних характер, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.