ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №760/1909/17
адміністративне провадження №К/9901/3671/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Шарапи В.М., Желєзного І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року (головуючий суддя: Земляна Г.В., судді: Ісаєнко Ю.А., Лічевецький І.О.) у справі № 760/1909/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, стягнення одноразової грошової допомоги та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
31 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними, стягнення одноразової грошової допомоги та зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 03 травня 2017 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 19 грудня 2018 року Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просило постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 03 травня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року із посиланням на пункт 1 частини 4 статті 298 КАС України апеляційну скаргу Міністерства оборони України повернуто скаржнику.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що ксерокопію доданої до апеляційної скарги довіреності Міністром оборони України Полторак С.Т. не засвідчено, а засвідчено начальником Північного територіального юридичного управління А. Комар, без надання документів на підтвердження наявності відповідних повноважень такої особи посвідчувати довіреність.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додана до апеляційної скарги ксерокопія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження Дорожинської А.Д., а отже в розумінні статей 55,59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є неналежним представником у даній справі.
В якості підтвердження зазначеного висновку, суд апеляційної інстанції послався на правові позиції, викладені Верховним Судом в ухвалах від 05 січня 2018 року у справі №819/492/17 (К/9901/5655/17), від 05 січня 2018 року у справі №804/2619/17 (К/9901/224/18), від 05 січня 2018 року у справі №826/6708/15 (К/9901/4159/17), від 05 лютого 2018 року у справі №818/1031/17 (К/9901/90/18).
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, 04 лютого 2019 року Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ксерокопію доданої до апеляційної скарги Міністерства оборони України довіреності, що посвідчує повноваження представника Дорожинської А.Д., засвідчено начальником Північного територіального юридичного управління А.Комором. Звертає увагу, що до апеляційної скарги було додано ксерокопію довіреності від 07 вересня 2018 року №220/474/д, відповідно до абзацу 5 якої, начальник Північного територіального юридичного управління полковник юстиції Комар Андрій Юрійович має право засвідчувати своїм підписом копії довіреностей та інших документів, створених у Міністерстві оборони України. Вважає, що у розумінні статей 55,59 КАС України, Дорожинська А.Д. на момент подачі апеляційної скарги, була належним представником у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року.
В порядку ст. 31 КАС України, п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18 липня 2019 року визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, апеляційне оскарження є конституційною гарантією прав учасників процесу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.