ПОСТАНОВА
Іменем України
29 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/6544/13-а
адміністративне провадження №К/9901/5605/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 (суддя Сасевич О.М.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 (судді Судова-Хомюк Н.М., Гуляк В.В., Коваль Р.Й.)
у справі № 813/6544/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід"
до Самбірська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка Захід" (далі - позивач, ТОВ "Ніка Захід") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, Самбірська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000482210 від 01.06.2013 року, прийняте Старосамбірською МДПІ Львівської області ДПС на підставі акта позапланової перевірки, складеного ДПС у Львівській області №65/22-10/32893148 від 17.05.2013 року, а також податкові повідомлення-рішення № 0000522210, № 0000782210 від 13.08.2013 року, прийняті Самбірською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області на підставі рішення Головного управління Міндоходів у Львівській області № 7441/10/10-8005/481 від 09.08.2013 року про результати розгляду первинної скарги.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12.04.2013 по 08.05.2013 (термін проведення перевірки продовжувався з 26.04.2013 на 5 робочих днів відповідно до наказу від 24.04.2013 № 281), на підставі направлень від 12.04.2013 № 1872, № 1873, № 1874, № 1875, № 1876, наказу від 11.04.2013 № 254, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ніка Захід" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.12.2012, дотримання вимог валютного законодавства та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за січень-лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2013 № 65/22-10/32893148 та встановлено порушення позивачем вимог пункту статті 44, пункту 135.1, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 462 566 грн та занижено податок на прибуток у розмірі 1 870 230 грн за 4 квартал 2012 року; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 198.1-198.3, підпункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 851 675 грн. за листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року.
На підставі вказаного акту Старосамбірською МДПІ Львівської області ДПС (правонаступником якої є відповідач) 01.06.2013 було винесено податкове повідомлення-рішення № 000482210 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (1 870 230,00 грн) та штрафними санкціями (935 115,00 грн), а також податкове повідомлення-рішення № 0000492210 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (851 675,00 грн) та штрафними санкціями (429 460,00 грн).
Не погоджуючись із рішеннями Старосамбірської МДПІ Львівської області ДПС позивачем, в порядку адміністративного оскарження, було подано до ГУ Міндоходів у Львівській області (ДПС у Львівській області) первинну скаргу №1106/13 від 11.06.2013 року із вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення № 000482210 та податкове повідомлення-рішення № 0000492210.
Головним управлінням Міндоходів у Львівській області рішенням про результати розгляду первинної скарги № 7441/10/10-8005/481 від 09.08.2013 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 000482210, частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000492210 (в частині 3 622,50 грн. штрафних санкцій) по ПДВ, зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік на 462 566,00 грн. У зв`язку із чим, Самбірською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782210 від 13.08.2013 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 462 566 грн та податкове повідомлення-рішення № 0000522210 від 13.08.2013 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (851 675,00 грн) і штрафними санкціями (425 837,50 грн).
Як вбачається з акту перевірки від 17.05.2013 № 65/22-10/32893148 та доводів касаційної скарги, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Кернел Трейд", які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що відвантаження продукції позивачем з території ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство" фактично не відбувалося. Транспортні засоби з номерними знаками, які зазначені в товарно-транспортних накладних згідно відповіді ДАІ не зареєстровані. Відтак, фактично ТОВ "Кернел Трейд" товари для позивача не поставлялися, а були оприбутковані по факту поставки від невідомих постачальників. На думку податкового органу вказані дії привели до заниження доходу позивачем, внаслідок не включення до доходу безповоротної фінансової допомоги у товарній формі.
Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочину, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.