ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4912/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н.О. - головуючого, Пількова К.М., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Глущенко В.В.,
відповідача - Ткаченко Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (судді: Чередко А. Є., Коваль Л. А., Пархоменко Н. В.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут"
про стягнення 18 789 697,06 грн, з яких 9 000 452,96 грн - пеня; 2 335 033,30 грн - 3 % річних; 7 454 210,80 грн - інфляційні втрати (договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 01.07.2015 № 1506000161/Н005),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртарнсгаз") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут") про стягнення 9 000 452,96 грн. пені, 2 335 033,30 грн. трьох відсотків річних, 7 454 210,80 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача по оплаті послуг позивача за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000161/Н005 від 01.07.2015 (далі - договір).
1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що договором, який був чинний на момент спірних правовідносин, передбачений порядок здійснення розрахунків та відповідальність за невиконання його умов. Натомість, відповідач, в порушення умов договору, оплатив послуги транспортування магістральними трубопроводами, наданими у 2016-2017 роках, з порушенням строку для їх оплати, і, як наслідок, позивачем було нараховано три відсотки річних, пеню та інфляційні втрати.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 (суддя Петренко І. В.) позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення 9 000 452,96 грн пені, 2 335 033,30 грн трьох відсотків річних, 7 454 210,80 грн інфляційних втрат (договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1506000161/Н005 від 01.07.2015) задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "Укртрансгаз" 7 012 031,18 грн пені, 2 335 033,30 грн трьох відсотків річних, 7 454 210,80 грн інфляційних втрат, 252 026,21 грн судового збору. В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" на користь АТ "Укртрансгаз" 1 988 421,78 грн пені відмовлено.
2.2. Рішення обґрунтовано тим, що відповідач є гарантованим постачальником природного газу, а, відтак, зобов`язання з оплати послуг отриманих від позивача, зобов`язаний виконати відповідно до пункту 5.6 договору. Докази перенесення строків оплати відсутні. Оскільки відповідач розрахувався в повному обсязі, однак, з порушенням строків, визначених пунктом 5.6 договору, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, визнані частково обґрунтованими.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 скасовано. Ухвалено нове рішення. В задоволенні позов відмовлено в повному обсязі. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 422 768, 19 грн. Видачу наказу згідно із статтею 327 Господарського процесуального кодексу доручено Господарському суду Дніпропетровської області.
3.2. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, оскільки державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків. Несвоєчасна та неповна оплата послуг за договором, укладеним між сторонами, безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, а відповідач з об`єктивних причин позбавлений можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором, що виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 7.3 договору, у вигляді стягнення пені за допущену прострочку оплати послуг та виникнення зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
4.1. Не погодившись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019, АТ "Укртрансгаз" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2019 залишити в силі.
4.2. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки", статей 7, 73, 236, 282 Господарського процесуального кодексу України.
Наголошує, що посилання суду апеляційної інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2516 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки" є помилковим, оскільки цими нормативно-правовими актами регулюється лише порядок відкриття рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритм розподілу на них грошових коштів, втім жодний із зазначених нормативних актів не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання господарського договору.
Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 врегульовує інші правовідносини та встановлює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів, відмінний від механізму визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005. Вважає, що умови договору в частині строків оплати послуг з транспортування природного газу не зазнали імперативного впливу держави шляхом їх врегулювання ні постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, ні постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", оскільки такі правовідносини є виключно цивільно-правовими та можуть визначатися виключно сторонами зобов`язання.
4.3. ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ "Укртрансгаз", постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 залишити в силі.
4.4. Відповідач вказує на те, що, підписавши договір, позивач дав згоду на розподіл коштів при розрахунках за надані послуги з транспортування природного газу згідно з Алгоритмом, передбаченим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2516. Отже, на думку відповідача, позивач погодився з порядком списання коштів уповноваженим банком, а, відтак, і з періодами, коли ці кошти будуть перераховані йому. Тому всі прострочення, на які посилається позивач, слід розглядати не як прострочення, а як оплата в порядку Алгоритму. При цьому, відповідач послався на те, що вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 904/2743/16, від 11.12.2018 у справі № 906/550/16, від 03.04.2019 у справі № 906/278/18. Відповідач наголошує, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами, а отже, на думку відповідача, на такі кошти штрафні санкції не нараховуються незалежно від того, чи такі кошти були отримані позивачем згідно з Порядком № 20 та Постановою № 256, чи лише згідно з Постановою № 256, оскільки це бюджетні кошти, на виділення яких держава взяла на себе зобов`язання.
5. Встановлені судами обставини справи
5.1. Судами встановлено, що 01.07.2015 між АТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" (замовник) укладено договір № 1506000161/Н005 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (договір).
Предметом договору визначено, що газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені даним договором (пункт 1.1 договору).
Річний плановий обсяг транспортування природного газу визначено у пункті 1.2 договору.
Згідно з п. 11.1 договору, він набирає чинності з дня його підписання та діє в частині транспортування газу з 1 липня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення дії або перегляду його умов.
5.2. Судами встановлено, що дія договору була продовжена на 2016-2017 роки, зокрема, у період: травень 2016 року - грудень 2017 року позивачем було надано відповідачу послуги з транспортування газу на загальну суму 385 414 380,60 грн, що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.
5.3. Вартість послуг з транспортування газу та порядок розрахунків визначено розділом 5 договору.
Відповідно до пункту 5.1 договору, розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Розрахунковий період за договором становить один місяць з 09 год. 00 хв. першого дня місяця до 09 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно (пункт 5.3 договору).
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг (пункт 5.4 договору).
Згідно з пунктом 5.5. договору, оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу у місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до пункту 7.1 договору, газотранспортне підприємство і замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.
5.4. За отримані послуги відповідач розрахувався у повному обсязі до звернення позивача з позовом до суду. Розрахунки з позивачем за транспортування природного газу за жовтень 2016, грудень 2016, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017, серпень 2017, вересень 2017, жовтень 2017 були проведені відповідачем на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
5.4. У зв`язку із несвоєчасною оплатою відповідачем отриманого газу, позивачем на підставі пункту 7.2 договору нараховано пеню та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.
6. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
6.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/4912/18 із здійсненням перегляду зазначеного судового рішення у відкритому судовому засіданні 15.08.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 зупинено провадження у справі № 904/4912/18 до розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд справи № 908/885/18.
Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.09.2019 ухвалила постанову у справі № 908/885/18, яка була оприлюднена 30.09.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 904/4912/18, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні 21 жовтня 2019 року.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
6.3. Предметом позовних вимог є вимоги про стягнення пені у сумі 9 000 452,96 грн, трьох відсотків річних 2 335 033,30 грн, інфляційних втрат 7454210,80 за період з травня 2016 по грудень 2017 року.
6.4. Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм цивільного права вбачається, що у разі несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання стороною договору, така сторона несе відповідальність за прострочення у вигляді фінансових санкцій, крім того боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.
6.5. Посилаючись на постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу", від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період", від 22.03.2017 № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", суди встановили, що відповідач є гарантованим постачальником природного газу, а відтак, здійснює розрахунки з оплати послуг з транспортування газу в порядку, передбаченому пунктом 5.6 договору.
6.6. Частиною 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.