ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/5760/18
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" звернулось з позовом до Дніпровської міської ради (надалі - міська рада), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в якому згідно з подальшим уточненням, просило суд стягнути з міської ради безпідставно отримані у якості плати за землю грошові кошти у сумі 527 164,97 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 245 642, 43 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач стверджував, що міська рада безпідставно отримала кошти у сумі 527 164, 97 грн, які були сплачені в якості орендної плати за земельну ділянку за період з 23.05.2010 по 28.12.2017 після припинення дії договору оренди землі.
Крім того, посилаючись на ст. ст. 536, 1048 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 245 642, 43 грн. процентів за користування вказаними грошовими коштами, розмір яких визначено із застосуванням облікової ставки Національного банку України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2019 в позові відмовлено з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що ним не використовувалась земельна ділянка протягом вказаного періоду, не доведено обставини повернення міській раді земельної ділянки, натомість наявні матеріали справи свідчать про те, що він вчиняв дії, які підтверджують користування такою земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2019 рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено частково, стягнуто з місцевого бюджету Дніпровської міської ради в особі Головного Управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Статус ЛТД" 214 698, 05 грн грошових коштів, безпідставно набутих відповідачем після припинення дії договору оренди, в межах позовної давності. В частині вимог про стягнення з відповідача процентів за користування грошовими коштами суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, що ст. 1048 ЦК України, на підставі якої нараховано проценти в розмірі облікової ставки НБУ, не підлягає до застосування до даних правовідносин.
Під час розгляду даної справи судами встановлено, що 19.04.2007 Дніпропетровська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Юкон Статус ЛТД" (орендар) уклали договір оренди землі, на умовах якого орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,4360 га строком на три роки.
Згідно з п.п. 6.1, 6.2. договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється за проектом її відведення. Підставою для розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення міської ради про погодження ТОВ "Юкон Статус ЛТД" місця розташування для багатофункціонального торгово-офісного комплексу.
Початком виникнення права користування земельною ділянкою, що передається в оренду згідно з п. 1.1 договору, є дата реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк здійснюється виключно на підставі рішення міської ради про передачу земельної ділянки в оренду шляхом переукладення та державної реєстрації у встановленому порядку.
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря (п. 12.3 договору).
20.12.2017 Дніпровською міською радою прийнято рішення № 166/28 "Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП "Міська інфраструктура ДМР" для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу", на підставі якого зазначеному комунальному підприємству передано земельну ділянку площею 1,4360 га за рахунок земель, раніше наданих ТОВ "Юкон Статус ЛТД" для проектування та будівництва багатофункціонального торгово-офісного комплексу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2018 у справі №904/869/18, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2018, ТОВ "Юкон Статус ЛТД" відмовлено в задоволенні позову до Дніпровської міської ради, КП Міська інфраструктура Дніпровської міської ради про визнання переважного права, визнання незаконним і скасування рішення суб`єкта владних повноважень, скасування державної реєстрації речового права, поновлення терміну дії договору оренди землі.
Під час розгляду вказаної справи суди встановили факт відсутності належним чином оформлених, у розумінні статей 1, 13, 18 Закону України "Про оренду землі", орендних договірних відносин між ТОВ Юкон Статус ЛТД і Дніпровською міською радою з 23.05.2010 щодо відповідної земельної ділянки у зв`язку із неприйняттям міською радою відповідного рішення про поновлення договору.
Посилаючись на встановлені вказаними рішеннями обставини ТОВ "Юкон Статус ЛТД" звернулось до Дніпровської міської ради, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з вимогою про повернення, та, в подальшому, із позовом про стягнення грошових коштів, безпідставно отриманих в якості плати за землю за період з 23.05.2010 по 28.12.2017 у сумі 527164,97грн, які були сплачені позивачем за відсутності договору оренди землі між сторонами.
Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем після припинення дії договору оренди, суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наслідків користування позивачем земельною ділянкою після припинення дії договору оренди.
Так, суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновок місцевого суду про безпідставність позову у даній справі, зазначив, що Дніпровська міська рада набула майно, належне позивачу, а саме - грошові кошти у сумі 527 164,97 грн., сплачені ним хоч із призначенням платежу як платіж за землю, проте без належної правової підстави, без наявності договірних правовідносин, безпідставно, а тому зазначив, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, і підлягають задоволенню в межах позовної давності.
З постановою апеляційного суду не погодились обидві сторони, у зв`язку з чим звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять вказану постанову скасувати: позивач - в частині відмови в позові, та прийняти в цій частині рішення про задоволення позову, відповідач - в частині задоволення позову, та залишити в силі рішення місцевого суду.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми, якими врегульовано порядок переривання позовної давності, тому безпідставно відмовив в частині позовних вимог з посиланням на пропуск такого строку. Також вважає, що дійшовши висновку про неправильне правове обґрунтування вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, суд апеляційної інстанції мав самостійно застосувати ч. 2 ст. 625 ЦК України та задовольнити цю частину позовних вимог.
Міська рада не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності отримання спірної суми коштів, вважає, що правовідносини між сторонами договору оренди тривали протягом періоду фактичного користування земельною ділянкою та припинились лише 20.12.2017 після прийняття рішення про передачу земельної ділянки іншій особі.
Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в порядку ст. 300 ГПК України в межах доводів та вимог касаційних скарг правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційних скарг, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 93 Земельного кодексу України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені зобов`язання орендаря земельної ділянки, серед яких, приступати до використання земельної ділянки в строки встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).