Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 164/1965/16-ц
провадження № 61-33566св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - державне підприємство "Маневицьке лісове господарство",
відповідач -ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 17 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 29 березня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року державне підприємство "Маневицьке лісове господарство" (далі - ДП "Маневицьке лісове господарство") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач користується електроенергією, яка постачається до його будинку від трансформатора, який перебуває на балансі ДП "Маневицьке лісове господарство". ОСОБА_1 своєчасно не проводив оплату за спожиту електроенергію, внаслідок чого за період з
10 жовтня 2013 року до 10 жовтня 2016 року за ним рахується заборгованість у розмірі 15 311,86 грн. Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 01 серпня 2016 року судовий наказ про стягнення заборгованості було скасовано, тому позивач звернувся до суду з позовом. Вказував, що оскільки між ними та відповідачем виникли зобов`язальні правовідносини з приводу надання комунальних послуг і хоча на даний час будинок приватизовано відповідачем, постачання електроенергії до цього будинку проводиться від трансформатора, який перебуває на балансі позивача. Звертає увагу на те, що ДП "Маневицьке лісове господарство" свої зобовязання щодо постачання електроенергії виконувало в повному обсязі і належним чином, однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати використаної електроенергії виконував частково, внаслідок чого у відповідача за вказаний період виникла заборгованість, яку в добровільному порядку ОСОБА_1 оплачувати відмовляється.
У зв`язку з викладеним позивач просив стягнути з ОСОБА_1 15 311 гривень 86 копійок заборгованості за спожиту електроенергію та судові витрати по справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 17 січня
2017 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП "Маневицьке лісове господарство" заборгованість у розмірі 15 311,86 грн.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли фактичні договірні відносини, що породжують взаємні права та обов`язки, які випливають з послуг щодо постачання електроенергії, а зобов`язання повинні виконуватися належним чином, тому заборгованість підлягає до стягнення у повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 29 березня 2017 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції від 17 січня 2017 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП "Маневицьке лісове господарство" 7 372,08 грн заборгованості.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що підключення електроенергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику" та Правилами, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами існують фактичні договірні відносини. Разом з тим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, оскільки позовні вимоги є доведеними лише за період з січня 2015 року до жовтня 2016 року. Крім того, оскільки позов пред`явлено лише до одного співвласника будинку, то визначену позивачем суму заборгованості слід стягнути з відповідача з урахуванням його частки як співвласника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 17 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Волинської області від 29 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Маневицького районного суду Волинської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу № 164/1965/16-ц передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи судами не було встановлено всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що він жодного договору з позивачем щодо постачання електричної енергії не укладав. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні заяви відповідача на підключення електроенергії та відкриття особового рахунку, тому висновок апеляційного суду про фактичні договірні правовідносини є припущеннями, оскільки Закон України "Про електроенергетику" не передбачає можливості існування фактичних договірних відносин без укладення письмового договору. Вказує, що ним жодних актів з приводу використання електроенергії не видавалося та ним не підписувалося, а з наданих позивачем документів вбачається, що електроенергію було спожито самим лісовим господарством в с. Чорторийськ, тому з наданих актів не можливо встановити, яка саме електроенергія використана саме його домогосподарством. На його думку, судами було стягнуто з його заборгованість на основі припущення про існування такої заборгованості та її розмірі. Вказує, що надані позивачем довідки та акти на, які посилались суди є неналежними та недопустимими.
У запереченнях ДП "Маневицьке лісове господарство" на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказано, що доводи касаційної скарги відповідача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не спростовують законності оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що між позивачем ДП "Маневицьке лісове господарство" та ВАТ "Волиньобленерго" в особі Маневицької філії існує договір про постачання електричної енергії за № 533-0003000, який було укладено 29 листопада
2006 року з відповідними 12 додатками, зокрема додатком № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", № 3 "Порядок зняття показів і засобів обліку електричної енергії", № 10 "Акт про обсяги переданої споживачу (субспоживачу) електричної енергії" (а. с. 124-135).
Відповідно до розділу 9 цього договору передбачено забезпечення основним споживачем (позивачем) передачі електроенергії субспоживачам, перелік яких визначений у додатку № 3 (а. с. 136) до цього договору, в тому числі і об`єкту під назвою "Лісництво "Н.Чорторийськ", до якого відноситься будинок відповідача в АДРЕСА_1 .
Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що зі змісту наведених нормативних актів вбачається, що обов`язок укласти відповідні договори лежить в першу чергу на споживачах та субспоживачах послуг. Однак даних про те, що відповідач ОСОБА_1 за вказаний період звертався у встановленому порядку з вимогою про укладення з ним окремих договорів і в цьому йому було відмовлено, у справі немає.
Судами також було встановлено, що з 20 жовтня 2016 року громадяни, які мешкають на території Чорторийського лісництва, в тому числі і відповідач у справі, уклали окремі договори і перешли на обслуговування з постачання електричної енергії від Маневицької філії ПАТ "Волиньобленерго".
Позивачу належить трансформатор № 8108062, через який йому та іншим субспоживачам подавалась електрична енергія, а саме витяг з інвентарної картки та довідка, видана підприємством (а. с. 6, 22).
Також судами було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 1982 року до 2007 року та у 2013 році працював у ДП "Манівецьке лісове господарство"
(а. с. 94-96).
Вказаний жилий будинок, в якому проживає відповідач із сім`єю та який згідно наказу від 28 квітня 1995 року № 69 було переведено в житлове приміщення із старого приміщення контори Чорторийського лісництва, (а. с. 101).
До 2001 року вказане житлове приміщення перебувало на балансі Чорторийського лісництва, однак як свідчать наказ ДП "Манівецьке лісове господарство" від 15 червня 2001 року № 79, розпоряження від 03 травня
1995 року № 2 та свідоцтво на право власності на житло від 10 травня 1995 року будинок було знято з балансу держлісгоспу і приватизовано відповідачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 98-100).
З виписки із особового рахунку ОСОБА_1 за період з 10 жовтня 2013 року до 10 жовтня 2016 року вбачається, що вказаному субспоживачу нараховано за спожиту електроенергію за цей період до сплати 17 570,35 грн, а ним сплачено 2 274,00 грн (а. с. 20).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.