Постанова
Іменем України
23 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 914/3360/2012
провадження № 61-12127св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - Візінський Василь Васильович,
відповідачі: Держава Португалія в особах Управління генерального казначейства Португалії, Ministerio Publico Distrito Judicial de Lisboa Departamento de Investigacao e Accao Penal; Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 40 Juizo,
третя особа - Департамент консульської служби МЗС України,
розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Візінського Василя Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Калиновського М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2019 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Португалія в особах Direcao-Geral do Tesouro e Financas, Ministerio Publico Distrito Judicial de Lisboa Departamento de Investigacao e Accao Penal, Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 40 Juizo, третя особа: Департамент консульської служби МЗС України, про відшкодування шкоди, заподіяної громадянину України на територіях іноземних держав, яка заподіяна внаслідок ініціювання та здійснення щодо громадянина України незаконного кримінального переслідування особами, які виконують функції держави Португалія.
Позовні вимоги мотивував тим, що 08 листопада 2008 року в окружному суді міста Перемишль (Польща) йому стало відомо, що з 06 листопада 2008 року він являється затриманим та взятим під варту на підставі Європейського ордеру про арешт, що виданий прокуратурою в Лісабоні (Португалія) по справі №88/07.3 ЗРФАР, що доводить перекладена на російську мову постанова про тимчасовий арешт від 08 листопада 2008 року, яка ухвалена суддею окружного суду міста Перемишль, 2 Карне відділення, Дарюш Юрєвіч .
Лише 16 вересня 2009 року Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 4-0 Juizo (Португалія, Лісабон) прийняв рішення про недійсність висунутих обвинувачень, в якому зокрема, зазначено: "Не обвинять обвиняемого ОСОБА_1 в совершении в непосредстенном соучастии и взаимосвязи в одном преступлении ассоциации пособничества нелегальной иммиграции, п. и н. статтей 184-й, ч. 1 и 2, Закона 23/2007 от 4 июля, со ссылкой на положення пособничества нелегальной иммиграции, п. и н. статтей 183-й, ч. 2, Закона 23/2007 от 4 июля; одного преступления фальсификации или подделки документа, п. и н. статей 256 -й, ч.1, пп. а)-f) и 3 Уголовного Кодекса; одного преступления хранения краденого, п. и н. статей 231-й, ч. 1 и 4 Уголовного кодекса вменяемые обвиненим выведеном прокуратурой". Даний факт підтверджує відповідне рішення від 16 вересня 2009 року Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 4-0 Juizo.
Таким чином позивач з 08 листопада 2008 року по 16 вересня 2009 року перебував під вартою в тюрмах Польщі та Португалії, що в загальному становить 10 місяців 8 днів, а додатково протягом двох днів знаходився у затриманні поліції Польщі, тобто йому була незаконно обмежена воля протягом 10 місяців і 10 днів.
За цей час позивачу було заподіяно істотної матеріальної та моральної шкоди, в тому числі значної шкоди здоров`ю. На момент затримання, послідуючого тримання позивача під вартою, позивач не мав будь-яких проблем зі здоров`ям, займався приватною підприємницькою діяльністю в Україні, отримував за це доходи, перебував у кредитно-грошових відносинах з кредитними установами України (банками), щодо яких мав певні договірні права та обов`язки, які ґрунтувались на вільному волевиявленні договірних сторін та на нормах цивільного права України. Після незаконних дій щодо позивача він істотно втратив здоров`я, окрім того був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю, унаслідок цього утратив доходи, які міг би отримати за законодавством України (до 500000 грн. за календарний рік участі в підприємницькій діяльності відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року №727/98 (з наступними змінами та доповненнями)). Також під час незаконних дій щодо позивача останній не мав можливості виконувати договірні кредитно-грошові зобов`язання перед банками в Україні, внаслідок чого йому було завдано істотної моральної, а також матеріальної шкоди.
Зважаючи на те, що внаслідок незаконних дій щодо позивача у останнього відчужено в інтересах банків житло, позивач вважає, що йому повинна виплачуватись відповідачем - державою Португалія пенсія або інше грошове утримання, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати в Україні на момент виплати цього відшкодування відповідно до ступеня втрати позивачем здоров`я під час незаконного обмеження волі державою Португалія, але у будь-якому разі не менше однієї щомісячної мінімальної заробітної плати в Україні на момент виплати цього відшкодування, починаючи присудження цієї виплати з 17 вересня 2009 року.
Зазначив, що загальний розмір (ціна позову) станом на 17 листопада 2012 року складає 2 825 964,67 грн. (269 139,48 євро), з яких: 2 315 250 грн. (220 500 євро) - моральна шкода, 429 166,67 грн. (40 873,01 євро) - втрачений заробіток та інші грошові доходи, 41 876 грн. (3 988,19 євро) - мінімальний розмір шкоди, заподіяний здоров`ю позивача, який розраховано з 17 вересня 2009 року по 17 листопада 2012 року, виходячи з однієї мінімальної заробітної плати в Україні з 01 жовтня 2012 року, а всього 2 786 292,67 грн. (265 361,2 євро), а також з 17 листопада 2012 року відшкодування позивачу становить щомісячна пенсія чи іншого грошового утримання на суму не менше однієї мінімальної заробітної плати в Україні на момент виплати цього відшкодування, що за розрахунком (попереднім) на майбутні три роки складає 36*1102 =39 672 грн. (3 778,28 євро).
З огляду на викладене позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом в якому просив визнати факт заподіяння йому шкоди на територіях іноземних держав внаслідок ініціювання та здійснення щодо нього незаконного кримінального переслідування особами, які виконують функції держави Португалія, постановити рішення про списання Управління генерального казначейства Португалії за рахунок державного бюджету держави на його користь 2 825 964,67 грн. (269 139,48 євро) та судові витрати по справі. Також просив поновити строк на пред`явлення позову, оскільки за процесуальним правом Португалії цей строк пропущено з поважних підстав, так як позивач не знає і не розуміє будь-які письмові матеріали, які написано на португальській мові, а також не мав можливості знати зміст та значення ст. 226 КПК Португалії. Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 4-0 Juizo позивачу цієї норми процесуального кримінального права Португалії в доступній формі мовою, яку позивач розуміє, не роз`яснено.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що від компетентних органів Португальської республіки відсутні відомості про отримання згоди про розгляд даного позову в українському суді, а тому ненадання вказаної відповіді слід розцінювати як відсутність згоди на участь Португальської республіки у розгляді справи в українському суді.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2019 року рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2018 року скасовано, провадження у справі закрито.
Постанова мотивована тим, що відсутня згода компетентних органів Португальської республіки на участь у якості відповідача по даній справі, що є обов`язковою умовою розгляду справи з іноземним елементом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року адвокат Візінський В. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Представник позивача, з посиланням на порушення судами норм процессуального права, мотивував касаційну скаргу тим, що надсилання судових викликів до посольств іноземних держав в Україні безпосередньо національним судом неможливе, а має здійснюватись виключно через Міністерство закордонних справ України на вручення судових документів компетентним органам іноземних держав. В порушення вимог, як випливає з відповіді Португальської держави, що Міністерство закордонних справ України у своєму запиті не ставило питання щодо згоди на участь Португальської республіки у якості сторони зазначеного судового процесу, та повідомляють, що у випадку необхідності отримання такої згоди від держави Португалія, мають бути дотримані усі положення як українського, так і португальського законодавства. Як випливає із роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом" від 16 травня 2013 року, у разі, якщо такої згоди не отримано, то посольство не може набувати процесуального статусу відповідача у цивільному процесі.
Як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, суд першої інстанції не отримував відмови Португальської республіки, оскільки Міністерство закордонних справи України у своєму запиті не ставило питання щодо згоди на участь Португальської республіки у якості сторони зазначеного судового процесу.
Суди першої та апеляційної інстанції самі дійшли висновку про те, що держава Португалія надала відмову щодо участі Португальської республіки у якості сторони зазначеного судового процесу, однак конкретної відповіді від Португальської республіки до Снятинського районного суду Івано-Франківської області не надійшло. Більше того, згідно чинного законодавства України та міжнародних норм, не надання згоди Португальської республіки є підставою для відмови у відкритті провадження, а не підставою відмови у позові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Окружного Суду в м. Перемишлі 2 Карального відділення від 08 листопада 2008 року вирішено застосувати проти ОСОБА_1, підозрюваного в злочині по ст.ст. 183, 184 Закону нр. 23/2007 від дня 4 липня, ст. 256 пар. 1А, 1Д, ст. 231 нр. 1 португальського кримінального кодексу, яким відповідає в польському праві правило ст. 258 пар. 1, ст. 270 пар. 1, ст. 264 пар. 3, ст. 291 пар. 1 кримінального кодексу, запобіжний захід у вигляді тимчасового арешту на строк 60 днів з 06 листопада 2008 року по 05 січня 2009 року на підставі Європейського ордеру на арешт, виданого прокуратурою в Лісабоні в справі нр. 88/07.3 ZRFAR (т. 1, а.с. 14-16).
Постановою Окружного Суду в м. Перемишль 2 Карального відділення від 30 грудня 2008 року продовжено застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді попереднього ув`язнення до 04 лютого 2009 року (т. 1, а.с. 32-34).
Постановою Окружного Суду в м. Перемишль 2 Карального відділення від 09 січня 2009 року вирішено дати згоду на передання В. Бабія до Португалії з метою проведення відносно нього кримінального провадження за вчинки, названі у Європейському ордері на арешт, виданого Окружною прокуратурою в Лісабоні у справі №88/07.3 ZRFAR (т. 1, а.с. 35-37).
16 вересня 2009 року Tribunal de Instrucao Criminal de Lisboa 40 Juizo (Лісабон, Португалія) прийняв рішення про недійсність обвинувачення ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 17-20).
Снятинським районним судом 14 березня 2014 року було направлено запит Міністерству закордонних справ України №2/351/345/2260/14 щодо надання згоди компетентного органу Португальської Республіки на розгляд в українському суді справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Португалія, третя особа - Департамент консульської служби МЗС України, про відшкодування шкоди, заподіяної громадянину України на територіях іноземних держав, яка заподіяна внаслідок ініціювання та здійснення щодо громадянина України незаконного кримінального переслідування особами, які виконують функції держави Португалія (т. 1, а.с. 160).
12 листопада 2014 року Міністерством закордонних справ України повідомлено Снятинський районний суд про те, що ними було повторно звернено із нотою до Посольства Португальської Республіки в Україні щодо позовної заяви ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 164), а 31 травня 2016 року повідомлено, що Посольством було забезпечено здійснення неофіційного перекладу згаданої позовної заяви на португальську мову та разом з нотою Посольства від 23 травня 2016 року №61211/22-012-874 було передано до МЗС Португальської Республіки (т. 1, а.с. 171).
Листом від 06 грудня 2016 року Міністерством закордонних справ України у зв`язку з нагадуванням Снятинського районного суду повідомлено, що у відповідь від Посольства України в Португальській Республіці 02 грудня 2016 року було отримано лист №61211/721-500-2535, в якому повідомляється, що за інформацією Юридичного департаменту Міністерства закордонних справ Португальської Республіки позовна заява була передана до Генеральної прокуратури Португальської Республіки; листом Посольства України в Португальській Республіці від 28 листопада 2016 року №61211/24-500-2477 до Генеральної прокуратури Португальської Республіки було надіслано відповідний запит з проханням поінформувати про стан розгляду питання щодо позовної заяви ОСОБА_1, а також, що станом на 02 грудня 2016 року відповіді щодо погодження компетентних органів Португальської Республіки на розгляд справи в українському суді Посольством України в Португальській Республіці не отримано (т. 1, а.с. 183-185).