Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 133/2366/15-ц
провадження № 61-22776св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Комсомольська (Махнівська) сільська рада Козятинського району Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року у складі судді Слободяного О. Є. та постанову Апеляційного суду Вінницької області
від 15 березня 2018 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О.,
Матківської М. В., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комсомольської (Махнівської) сільської ради Козятинського району Вінницької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 07 серпня 1999 року він придбав у ОСОБА_5 жилий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з будинком в його користування перейшла і земельна ділянка, якою користувались попередні власники, площею 0,36 га, що знаходиться безпосередньо біля будинку.
Користуючись зазначеною земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, він вирішив її приватизувати, у зв`язку з чим звернувся з відповідною заявою до Комсомольської сільської ради. Рішенням 18 сесії 6 скликання Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 17 лютого 2014 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 площею 0, 36 га.
В ході приватизації він дізнався, що в 2014 році частину земельної ділянки, якою він користується протягом п`ятнадцяти років, без його відома та згоди, без вилучення з його користування, передали у власність іншій особі - ОСОБА_2, що підтверджується листом Комсомольської сільської ради Вінницької області
від 14 квітня 2014 року № 195, в якому зазначено, що рішенням 18 сесії 6 скликання Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 17 лютого 2014 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, зокрема, на земельну ділянку площею 0,1098 га для ведення особистого селянського господарства та передано зазначену земельну ділянку їй у власність.
У 2000 році він звертався із заявою до Комсомольської сільської ради про виділення йому в користування земельної ділянки, площею 0,38 га, за адресою: АДРЕСА_1, с. Комсомольське, тодішній голова сільської ради
ОСОБА_6 направив відповідну комісію, яка проводила необхідні обміри земельної ділянки, після чого Комсомольською сільською радою було прийнято рішення про задоволення його заяви. Наявність рішення Комсомольської сільської ради про виділення йому в користування спірної земельної ділянки підтверджується також листом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 05 листопада 2013 року, в якому зазначено: "згідно інформації, наданої Управлінням Держземагентства у Козятинському районі (лист від 29 жовтня 2013 року за № 6582-К-56/04-09) встановлено, що у Вашому користуванні перебуває присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1, с. Комсомольське, площею 0,28 га, на спірну земельну ділянку орієнтовною площею 0,10 га рішенням 9 сесії 4 скликання Комсомольської сільської ради
від 04 листопада 2005 року надано дозвіл на виготовлення документації із землеустрою суміжному користувачу для ведення особистого селянського господарства". Вважав, що зазначеним листом підтверджується наявність у його користуванні земельної ділянки загальною площею 0,38 га (0,28 га + 0,10га).
Рішенням 14 сесії 6 скликання Комсомольської сільської ради від 15 квітня
2013 року № 15-14-06 "Про внесення змін в рішення 9 сесії 4 скликання
від 21 березня 2005 року "Про передачу у приватну власність земельних ділянок" внесені зміни в зазначене рішення та викладено його в наступній редакції: "Надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,36 га, з них площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,1100 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2, с. Комсомольське" . Проте, фактично ОСОБА_2 виготовила технічну документацію та отримала у власність земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 за рахунок зменшення площі земельної ділянки, яка знаходилась у його користуванні.
Посилаючись на наведене, та з огляду на те, що рішення Комсомольської сільської ради від 17 лютого 2014 року про затвердження технічної документації на земельну ділянку площею 0,1098 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та передачу зазначеної земельної ділянки у її власність, було прийнято без припинення його права користування зазначеною земельною ділянкою, просив визнати недійсним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування в оскаржуваній частині, а також визнати недійсним, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , договір дарування земельної ділянки
від 11 лютого 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Безбахом Ю. А., реєстровий номер 146.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області
від 30 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за їх недоведеністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, зокрема, що рішенням Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області
від 17 лютого 2014 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та укладеним 11 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договором дарування земельної ділянки були порушені його права, свободи чи інтереси, а тому суд вважав відсутніми підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, у якій заявник просив скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 листопада
2017 року і постанову Апеляційного суду Вінницької області від 15 березня
2018 року, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до статті 30 Земельного Кодексу України 1999 року (далі - ЗК України) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, а отже, придбавши житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, до ОСОБА_1 перейшло і право користування земельною ділянкою площею 0,28 га. Суди не звернули увагу, що протоколом огляду земельних ділянок у виїзному судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що орієнтовна площа земельної ділянки № НОМЕР_1, якою він користується, становить 0,2038 га, а отже його право користування зазначеною земельною ділянкою порушено, оскільки оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування було вилучено земельну ділянку площею 0,8 га, яка знаходилася у його користуванні.
Суди неповно з`ясували обставини справи, не надали належної правової оцінки показам свідків, які в судовому засіданні підтвердили, що з часу купівлі ним будинку у 1999 році, він користується спірною земельною ділянкою протягом п`ятнадцяти років, та дійшли помилкового висновку, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 з земельною ділянкою по АДРЕСА_2, оскільки між ними знаходиться сільська дорога та земельна ділянка ОСОБА_8, розташована по АДРЕСА_3 .
Апеляційний суд не надав належної оцінки, долученим до апеляційної скарги доказам, зокрема рішенню Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області від 06 жовтня 2005 року про безоплатну передачу йому у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,13 га по АДРЕСА_1, та безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про витребування доказів, зокрема, документів, які б підтверджували право користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою, що відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відзив на касаційну скаргу подано не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 06 червня
2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Відповідно до договору купівлі - продажу від 07 серпня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Палагутіною В. О., реєстровий № 1909, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 житловий будинок, що розташований за адресою:
АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки, на якій розташований будинок, у договорі не зазначена.
Листом від 08 липня 2015 року, виконком Комсомольської сільської ради повідомив, що відповідно до погосподарських книг за 1947-1949 роки за батьками
ОСОБА_5 рахувалось 0, 33 га землі (вулиця та номер будинку не вказано), за 1950-1963 роки - 0,15 га ( АДРЕСА_1 ), за 1963-2000 роки - 0,15 га ( АДРЕСА_1 ). За батьками ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) відповідно до погосподарських книг (за 1950-2000 роки) та кадастрових книг (за 1993-2000 роки) рахувалось 0,36 га землі.