ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №461/7256/16-а
провадження №К/9901/43325/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Львівавтодор", інженер відділу з паркування Львівського комунального підприємства "Львівавтодор", про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: Качмара В. Я. (головуючий), Багрія В. М., Ніколіна В. В.
І. Обставини справи
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (надалі також відповідач) у якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просила скасувати постанову адміністративної комісії Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (надалі також Адміністративна комісія) від 21 липня 2016 року № 140 і закрити провадження у справі.
2. Галицький районний суд м. Львова постановою від 13 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовив.
3. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2017 року скасував постанову Галицького районного суду м. Львова від 13 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови Адміністративної комісії від 21 липня 2016 року № 140 і прийняв нову постанову, якою позов у цій частині задовольнив: скасував постанову Адміністративної комісії від 21 липня 2016 року № 140; у решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.
4. У подальшому, в грудні 2017 року представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5250,00 гривень.
5. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 6 лютого 2018 року у задоволенні вказаної заяви відмовив.
6. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив із її безпідставності, зазначивши, що: ні представник Гораль А. Р., ні адвокат Марків Р. Б. не брали участі у судових засіданнях під час апеляційного розгляду справи; у матеріалах справи до подання вказаної заяви були відсутні документи, що підтверджували факт надання адвокатом Марківим Р. Б. та представником Горалем А. Р., як помічником адвоката, правової допомоги ОСОБА_1 ні у Договорі, ні в Додатковій угоді № 1 окремо не визначено види та вартість послуг, які надавалися помічником адвоката, що у справі виступав представником позивача за довіреністю; за Актом № 3 усі юридичні послуги пов`язані з розглядом справи надавались адвокатом Марківим Р. Б., який не брав безпосередньої участі у судових засіданнях в суді першої чи апеляційної інстанції, а також сам безпосередньо не вчиняв таких процесуальних дій, як наприклад ознайомлення з матеріалами справи.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Позивач, уважаючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового судового рішення постановленою з порушенням норм процесуального права, подав касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення й ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5250,00 гривень.
9. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
ІІІ. Оцінка Верховного Суду
10. За правилом пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
11. Відповідно до статті 87 КАС України в редакції, яка була чинна на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов`язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
12. Згідно зі статтею 90 вказаного Кодексу до витрат на правову допомогу відносяться витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.
13. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (частина третя зазначеної статті).
14. Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який був чинним на час розгляду цієї справи по суті в судах першої й апеляційної інстанцій, розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, в яких така компенсація виплачується суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.