ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №580/864/17
провадження №К/9901/34497/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до землевпорядника Будильської сільської ради Гутник Тетяни Вікторівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 21 липня 2017 року (суддя Бакланов Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (судді Бондар В.О., Калиновський В.А., Кононенко З.О.),
І. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т.В. про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді (інформації) на питання 1 і 2 заяви № 168 від 19 квітня 2017 року.
2. Позовні вимоги обґрунтував неналежним розглядом його заяви і ненаданням відповіді на усі питання, які зазначено в цій заяві.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 19 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т.В. із заявою № 168, в якій просив повідомити чи брала вона участь у розгляді заяв, в тому числі питань 7 та 7.1 його заяви № 170 від 3 червня 2016 року та питань 2.4, 2.5, 2.6, 5.1, 5.2, 5.3, 12, 14 його заяви № 192 від 17 червня 2016 року. Також він просив повідомити чи є конфіденційною інформація про прізвища імена та по батькові фізичних осіб, які отримали у власність чи користування земельні ділянки на території сільської ради та про площу цих земельних ділянок, в тому числі прізвища імена та по батькові громадян та площі земельних ділянок, невитребуваних та неуспадкованих паїв, переданих Будильською сільською радою в оренду ТОВ "Будильське" і ПАТ "Лебідь" площею 41,3932 га і 221,909 га.
4. 13 травня 2017 року спеціаліст землевпорядник Будильської сільської ради Лебединського району Гутник Т .В. як суб`єкт владних повноважень надала відповідь ОСОБА_1 на його заяву № 168 від 19 квітня 2017 року.
5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідь відповідача не містить обґрунтування пункту 2, а пункт 3 містить цитати законів України "Про доступ до публічної інформації", "Про захист персональних даних", "Про інформацію". З огляду на те, що відповідь на звернення була неповною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Лебединський районний суд Сумської області постановою від 21 липня 2017 року задовольнив позов повністю.
7. Визнав протиправною бездіяльність спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Гутник Тетяни Вікторівни щодо ненадання відповіді на питання 1 і 2 заяви ОСОБА_1 № 168 від 19 квітня 2017 року.
8. Зобов`язав спеціаліста землевпорядника Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Гутник Тетяну Вікторівну надати відповідь на питання 1 заяви ОСОБА_1 № 168 від 19 квітня 2017 року.
9. Стягнув з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме - витрати пов`язані з прибуттям до суду розмірі 28,00 грн. та компенсацію за відрив від звичайних занять - 114,00 грн., всього - 142,00 грн.
10. Стягнув з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн. на користь Державної судової адміністрації України.
11. Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 жовтня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
12. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що лист, який надіслав відповідач на звернення ОСОБА_1, не містив відповідей на усі питання, які запитував заявник. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач порушив строк розгляду звернення ОСОБА_1, передбачений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".
13. Щодо судових витрат, то суди першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на статтю 91 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС) зазначили, що немає підстав для стягнення на корись позивача добових витрат у зв`язку з його участю у судових засіданнях у цій справі, оскільки постановою Кабінету Міністрів від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничний розмір компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (далі - Постанова № 590; тут і далі - в редакції, яка діяла на дату вирішення цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій) не передбачено компенсації добових витрат у зв`язку з участю у судових засіданнях по адміністративній справі.
IV. Касаційне оскарження
14. У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (в частині відмови у задоволенні апеляційної скарги) та змінити постанову Лебединського районного суду від 21 липня 2017 року в частині стягнення судових витрат та доповнити її таким текстом: "стягнути з Будильської сільської ради на користь ОСОБА_1 добові витрати в сумі 120 грн.".
15. Касаційну скаргу обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, зазначивши, що Постанова № 590 не передбачає виплати добових. Позивач зазначив, що право на компенсацію добових передбачено частиною другою статті 91 КАС, Постанова № 590 передбачає виплату витрат на переїзд до іншого населеного пункту, що включає також добові, розмір яких не може перевищувати граничного розміру компенсації добових витрат, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - Постанова № 98).