ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/15116/15
провадження №К/9901/34049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Національного банку України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Саприкіної І.В., суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
І. Суть спору
1. У липні 2015 року ОСОБА_2 (надалі також позивач) звернулася до суду з позовом до Національного банку України (надалі також відповідач, НБУ), у якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання належної інформації на запит на інформацію;
1.2. зобов`язати НБУ надати інформацію на її запит від 29 вересня 2015 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 вересня 2015 року представник позивача в порядку статей 3, 4, 5,19 та 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" звернувся до Національного банку України із запитом, в якому просив повідомити:
- чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу ВАТ "Родовід Банк";
- чи надходила заявка від 22 лютого 2008 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 59399 доларів США від Заявника через банк і купівлю української гривні.
3. За результатом розгляду вказаного запиту Національний банк України листом від 06 жовтня 2015 року №40-01008/73188 повідомив представника позивача про те, що 22 лютого 2008 року ВАТ "Родовід Банк" здійснював операції з купівлі-продажу безготівкових доларів США за гривню.
3.1. Одночасно також повідомлено, що Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку НБУ не передбачає відображення інформації щодо заявок конкретних фізичних осіб - клієнтів комерційних банків.
3.2. Також зазначено про те, що відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ, інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, яка надходила до НБУ за формою №520, відображається у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.
3.3. Позивач не погоджується із наданою відповіддю та вважає, що НБУ фактично протиправно відмовив йому у праві на отримання запитуваної інформації, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
4. Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог, відповідач послався на те, що надання НБУ відповіді позивачу було здійснено з дотриманням положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому підстави для задоволення позову відсутні.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
5. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 4 жовтня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
6. Таке своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що заяви про купівлю або продаж іноземної валюти подаються фізичними особами-клієнтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України, що виключає наявність такої заяви клієнта чи інформації про неї у Національного банку України.
7. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 березня 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 жовтня 2016 року скасував, прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково.
7.1. Визнав протиправною бездіяльність Національного банку України щодо не направлення запиту ОСОБА_3 від 29 вересня 2015 року за належністю.
7.2. Зобов`язав Національний банк України у відповідності до частини третьої статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), направити запит ОСОБА_3 від 29 вересня 2015 року до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" для надання відповіді у встановлений законом строк, про що повідомити заявника, з наданням копії поштового повідомлення про направлення.
7.3. В решті позову відмовив.
8. Вказане рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що оскільки Національний банк України не володів запитуваною позивачем інформацією, але йому було відомо хто нею володіє, він був зобов`язаний направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача, а тому суд дійшов висновку, що дії НБУ, пов`язані з розглядом інформаційного запиту позивача не відповідають положенням частини третьої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та відповідно є протиправними.
ІІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
9. 22 лютого 2008 року між позивачем (позичальник) та ВАТ "Родовід Банк" укладено кредитний договір №77.1/АА-00505.08.2, за умовами якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на загальну суму 59399 доларів США терміном по 22 лютого 2015 року включно.
9.1. Зазначені кошти надаються Позичальнику готівкою з подальшим їх обов`язковим продажем через касу Банку для проведення подальших розрахунків за договорами, вказаними у п. 1.2 цього Договору.
9.2. Водночас, позивачка стверджує, що у неї немає жодного документу (меморіального ордеру, заяви про видачу готівки, платіжного доручення тощо), які б підтверджували про перехід права власності на 59 399 доларів США від банку до Позичальника.
10. 29 вересня 2015 року позивач, через свого представника, в порядку статей 3, 4, 5,19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та статей 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України "Про інформацію" звернулася до Національного банку України із запитом, в якому просила: "Повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу ВАТ "Родовід Банк" та чи надходила заявка від 22 лютого 2008 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 59 399 доларів США від Заявника через банк і купівлю української гривні."
11. Листом від 06 жовтня 2015 року №40-01008/73188 НБУ повідомив позивачку про те, що 22 лютого 2008 року ВАТ "Родовід Банк" здійснював операції з купівлі-продажу безготівкових доларів США за гривню. Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку НБУ не передбачає відображення інформації щодо заявок конкретних фізичних осіб - клієнтів комерційних банків. Також, відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до Нацбанку України за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.
13. У касаційній скарзі НБУ просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
14. Позивач правом на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Стаття 34 Конституції України закріплює, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.