ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/2619/17
провадження №К/9901/24633/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білак М. В., Губської О. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, за участю третьої особи - Адміністрація Президента України, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду, прийняту 04 вересня 2017 року у складі головуючого судді - Біленського О.О., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, постановлену 13 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Калитки О.М., суддів: Калиновського В.А., Кононенко З.О.,
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі також - Дергачівський районний відділ ГУ ДМС України), за участю третьої особи - Адміністрація Президента України в якому просив:
1.1. скасувати рішення Дергачівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 20 жовтня 2016 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України;
1.2. зобов`язати Дергачівський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області продовжити провадження за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України.
2. В мотивування позову зазначає, що він є особою, яку рішенням Держкомнацміграції України від 01 липня 2005 року №644 було визнано біженцем в Україні.
2.1. У зв`язку зі спливом трирічного строку з моменту визнання його біженцем в Україні, останній 13 травня 2014 року звернувся до Дергачівського районного відділу ГУ ДМС в Харківській області із заявою про прийняття громадянства України та передбаченим чинним законодавством переліком документів.
2.2. У листопаді 2016 року позивач отримав лист-повідомлення від Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області №31/2795 від 20 жовтня 2016 року про те, що рішенням Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області припинено провадження за його заявою про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 9 Закону України "Про громадянство України".
2.3. Копію рішення Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області від 20 жовтня 2016 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 про оформлення набуття громадянства України, позивачу було надіслано разом з листом ГУ ДМС України в Харківської області від 14 березня 2017 року №03/3-А-86.
2.4. Позивач вважає вищевказане рішення Дергачівського РВ ГУ ДМС в Харківській області необґрунтованим, протиправними та такими, що підлягає скасуванню з огляду на те, що відповідач невірно трактує положення п.3 частини другої статті 9 Закону України "Про громадянство України" та позбавляє позивача своїм рішенням можливості отримати громадянство України у майбутньому.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 4 вересня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
4. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивач перевищив встановлений строк перебування за кордоном при виїзді у приватних справах, чим порушив одну з умов встановлених для прийняття до громадянства України - безперервне проживання на території України протягом трьох років з моменту надання йому статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, що є причиною для відмови в прийнятті до громадянства України, а тому при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про громадянство України", отже відсутні підстави для задоволення позову.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
5.1. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що з часу його повернення на Україну та до моменту звернення із заявою про прийняття до громадянства України він безперервно проживав на території України понад три роки з моменту надання йому статусу біженця в Україні, а тому у нього виникло право на звернення із такою заявою до відповідних органів. На думку позивача при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач невірно трактує положення п.3 частини другої статті 9 Закону України "Про громадянство України" та позбавляє позивача своїм рішенням можливості отримати громадянство України у майбутньому.
6. У скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
7. Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
8. Громадянину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі частини десятої статті 16 Закону України "Про біженців", рішенням Державного комітету у справах національностей та міграції № 644 від 01 липня 2005 року надано статус біженця в Україні.
9. 13 травня 2014 року громадянином ОСОБА_1, була подана заява про прийняття до громадянства України з відповідними додатками.
10. З листа Державної прикордонної служби України №254/А-4996 вбачається що позивач виїздив за кордон двічі: з 14 квітня 2007 року по 12 серпня 2007 року до м. Делі, Індія (термін перебування 121 день) та з 20 червня 2009 року по 19 липня 2009 року до м. Дубай, Об`єднані Арабські Емірати (термін перебування 30 днів).
11. Разовий виїзд за кордон у приватних справах не може перевищувати 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів. Отже суди встановили, що позивачем у супереч законодавчо визначеного строку, порушено термін перебування за кордоном у приватних справах (разовий виїзд до м. Делі, Індія терміном 121 день).
12. На думку відповідача, оскільки ОСОБА_1 перевищив встановлений строк перебування за кордоном при виїзді у приватних справах, він порушив одну з умов встановлених для прийняття до громадянства України - безперервне проживання на території України протягом трьох років з моменту надання йому статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, що і стало підставою для відмови в прийнятті до громадянства України, оскільки не відповідає вимогам статті 9 Закону України від 18 січня 2001 року "Про Громадянство України".
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
18. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України "Про громадянство України".
19. Умови прийняття іноземців або осіб без громадянства до громадянства України містяться у статті 9 Закону України "Про громадянство України" та полягають у:
1) визнанні і дотриманні Конституції України та законів України;
2) поданні декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) цих держав.
Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України.
Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства;
3) безперервному проживанні на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років.
Ця умова не поширюється на іноземців чи осіб без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки, і на іноземців чи осіб без громадянства, які перебували з громадянином України понад два роки у шлюбі, що припинився внаслідок його смерті. Дворічний термін перебування у шлюбі з громадянином України не застосовується до іноземців і осіб без громадянства, яким було надано дозвіл на імміграцію відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".
Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в`їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту в`їзду в Україну.
Для іноземців та осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту набрання чинності контрактом про проходження військової служби у Збройних Силах України;
4) отриманні дозволу на імміграцію.
Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні, та на іноземців і осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України або які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності Законом України "Про імміграцію" (7 серпня 2001 року) і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні;