ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №806/815/16
касаційне провадження №К/9901/8664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2016 (головуючий суддя: Токарева М.С., судді: Капинос О.В., Сичова О.П.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016 (головуючий суддя: Моніч Б.С., судді: Жизневська А.В., Котік Т.С.) у справі №806/815/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ або відповідач), третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (далі - Житомирський ОВК), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
визнати протиправними дії та рішення МОУ щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням І групи інвалідності з 08.09.2014 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби;
зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи внаслідок травми, пов`язаної з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975 ) у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення (зміни причинного зв`язку) інвалідності, в сумі 304 500 грн.
На обґрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Центральної військово-лікарської комісії (далі - Центральна ВЛК), оформленим протоколом від 21.08.2014 №2398, встановлено причинний зв`язок між отриманими пораненнями (контузія, травма, каліцтво) та встановленою інвалідністю, зазначивши, що травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з чим позивачу з 08.09.2014 встановлено групу інвалідності - І "Б".
На переконання позивача, встановлена йому з 08.09.2014 група інвалідності І "Б" внаслідок травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, є окремою страховою подією, не пов`язаною із страховою подією щодо встановлення йому з 01.03.2010 І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.
Позивач також зазначив, що рішенням Центральної ВЛК, оформленим протоколом від 21.08.2014 №2398, було скасовано (відмінено) постанову ВЛК військової частини А1065 по причинному зв`язку захворювань за свідоцтвом про хворобу №13 від 05.02.2004, на підставі якої позивачу первинно з 31.03.2010 встановлено І групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням військової служби.
Таким чином, позивач вважає, що набув право на призначення та виплату йому допомоги, як інваліду І групи підгрупи Б у порядку і в розмірі, визначеними Законом № 2011-XII та Порядком №975.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, з підстав, що зміна причин інвалідності відбулася понад дворічний термін з моменту первинного встановлення інвалідності, діяв у межах та у спосіб визначених законом повноважень. Суд першої інстанції також вказав на те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем за результатами розгляду питання призначення позивачу одноразової допомоги на виконання рішення суду у справі №806/5216/15, а не за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.03.2016. Суд апеляційної інстанцій констатував, що зміна причинного зв`язку інвалідності не є окремим страховим випадком, за яким має здійснюватися нова виплата допомоги одного виду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій невірно трактували норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків про відсутність у позивача права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на умовах, визначених Порядком №975, оскільки встановлення причинного зв`язку інвалідності (травма, так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби) є окремим страховим випадком, що дає підстави для отримання ОСОБА_1 гарантованих державою соціальних виплат. Та обставина, що встановлена йому з 08.09.2015 група інвалідності І "Б" внаслідок травми, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, є окремою страховою подією, підтверджується також інформацією, зазначеною у довідці від 16.08.2016, виданою Обласною МСЕК-2.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 відкрито касаційне провадження у справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 був визначений склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019, проведеного у зв`язку із зміною спеціалізації головуючого судді, визначено новий склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді Жук А.В., Мартинюк Н.М.
Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2019 задоволено заяви суддів Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В., Мартинюк Н.М. про самовідвід та передано цю справу до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 26.06.2019 визначений новий склад суду, а саме: головуючий суддя: Чиркін С.М., судді: Єзеров А.А., Саприкіна І.В.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я.
Згідно із випискою із акту огляду МСЕК від 06.03.2012 серії 10 ААБ №23917, позивачу встановлено І групу інвалідності підгрупи "Б" внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Статтею 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплавати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону №2011-XII.
Так, ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII.
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону №2011-XII статтею 16-3 (в редакції Закону України від 04.07.2012 № 5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців"; далі - Закон №5040-VI).
Відповідно до частини четвертої наведеної норми, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З метою реалізації статті 16-3 Закону №2011-XII Урядом затверджено Порядок №975, який набрав чинності з 24.01.2014.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності є підставою для виплати одноразової грошової допомоги, введені лише з 01.01.2014.
Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За таких умов положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Отже, у разі якщо інвалідність особі вперше встановлена до 01.01.2014, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.
Правова позиція у спірних правовідносинах узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22.08.2019 у справі №806/2180/18.
Водночас судами першої та апеляційної інстанції не надано оцінка тому, що огляд від 06.03.2012 був повторний, та в контексті предмету спору не врахована та не оцінена довідка МСЕК від 05.03.2010 серії ЖИА №114647, у якій зазначено, що позивачу первинно з 01.03.2010 встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби. Отже суди не дослідили і не оцінили наявні в матеріалах справи докази, що не могло не вплинути на правові висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
Також судами першої та апеляційної інстанції зазначено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.04.2013 у справі №806/1537/13-а позов ОСОБА_1 був задоволений та зобов`язано МОУ прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду І групи внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження ним військової служби в розмірі 43 081,20 грн.
В листопаді 2013 року позивач отримав одноразову грошову допомогу, як інвалід першої групи внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби на підставі постанови Уряду від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" в сумі 43 081,20 грн.