ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа № 320/1140/19
адміністративне провадження № К/9901/26975/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/1140/19
за позовом ОСОБА_1 до Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, постановлену суддею Лапієм С.М.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
УСТАНОВИВ:
Суть спору.
У березні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Славутицького міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (надалі - відповідач, Славутицький МВ ДВС ГТУЮ у Київській області), у якій просив:
- зняти арешт з належної йому квартири: АДРЕСА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 28 жовтня 2005 року відділом державної виконавчої служби Славутицького міського управління юстиції Київської області;
- зняти арешт з належної йому квартири: АДРЕСА_1, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 28 жовтня 2005 року ДВС в м. Славутич.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем відмовлено позивачу у знятті арешту з належного йому нерухомого майна, оскільки у відділі не перебувають на виконанні виконавчі провадження щодо яких накладався арешт на вказану квартиру та згідно спец розділу Автоматизованої системи виконавчого провадження неможливо встановити згідно якого саме виконавчого провадження було накладено арешт, а тому відсутня можливість надання копій виконавчих проваджень, оскільки всі виконавчі провадження щодо яких міг бути накладений арешт на боржника КП "УЖКГ" знищено за закінченням терміну зберігання визначеним пунктом 9.9 "Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби" затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2392/5 від 08 грудня 2009 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у своїй постанові № 640/7794/16-ц від 30 травня 2018 року вказав, що право власності є непорушним та випливає з положень цивільного законодавства, а самим Законом України "Про виконавче провадження" передбачено подачу позову про зняття арешту з майна, яке належить третій особі, а не боржникові і таке право повністю узгоджується з нормами саме цивільного законодавства. Тому, даний спір підлягає розгляду місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що враховуючи відсутність відкритих (не завершених) виконавчих проваджень і те, що такі виконавчі провадження знищено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлений у позові спір з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, адже даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
24 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 у справі № 320/1140/19, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що до подання позовної заяви до адміністративного суду позивачем достеменно було з`ясовано, що виконавчі провадження на підставі яких накладалися арешти на виконанні відповідача не перебувають та взагалі знищені за закінченням терміну їх зберігання. Тому, на думку скаржника, вказані обставини свідчать про неможливість встановлення сторін у виконавчих провадженнях та подання позову в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2019 у справі № 320/1140/19.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 жовтня 2019 року закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Вказана норма кореспондується із приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.