ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №466/9965/16-а
адміністративне провадження №К/9901/16983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Личаківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання відмови протиправною, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя Шавель Р. М., судді: Бруновська Н. В., Костів М. В.)
В С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова (замінено на правонаступника - Личаківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова; далі - УПФ, пенсійний орган, відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова від 18.07.2016 №2455 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у відповідних редакціях) з 18.07.2016, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи (далі - спірне рішення, спірна пенсія); зобов`язати пенсійний орган призначити позивачу пенсію за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у відповідних редакціях) з 18.07.2016, виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.
2. Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що, на її думку, має право на призначення спірної пенсії на умовах, визначених статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-XII), а тому вважає спірне рішення УПФ протиправним та таким, яке порушує її право на соціальне забезпечення.
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова (головуючий суддя Кавацюк В. І.) позов задоволено. Визнані протиправними дії відповідача, щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакціях Закону України від 05.10.1995 №358/95 ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ). Скасовано спірне рішення УПФ, а також зобов`язано пенсійний орган призначити позивачу спірну пенсію без обмеження її максимального розміру.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення їй спірної пенсії на підставі статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, у редакції, яка діяла станом на день її призначення на посаду в органах прокуратури, оскільки це є соціальною гарантією ОСОБА_1, як працівника правоохоронного органу, яка не може бути звужена або скасована шляхом внесення змін у законодавство або прийняттям нових законодавчих актів. У світлі зазначеного, суд зауважив, що збільшення вислуги років, у тому числі стажу роботи на посаді прокурорів, необхідної для призначення спірної пенсії відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) є звуженням соціальної гарантії і права позивача на пенсійне забезпечення.
5. Вказане судове рішення відповідач оскаржив в апеляційному порядку.
6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 рішення суду першої інстанції скасоване та відмовлено у задоволенні позову.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон №213-VІІІ) починаючи з 01.06.2015 призначення і виплата пенсії на підставі Закону №1789-ХІІ не здійснюється.
8. Поряд із цим, суд дійшов висновку, що у період спірних правовідносин діяла стаття 86 Закону №1697-VII, яка визначала умови, необхідні для призначення пенсії прокурорам, однак позивач, станом на день звернення за спірною пенсією, не набула стажу, визначеного вказаною правовою нормою.
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Не погодившись із наведеним рішенням апеляційного суду, позивач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
10. Вимоги касаційної скарги аргументовані мотивами, аналогічними тим, які були викладені у позовній заяві, а також посиланням на недотримання судом апеляційної інстанції приписів статей 46, 58 Конституції України, що призвело до ухвалення, на думку скаржника, незаконного судового рішення, яке, як наслідок, підлягає скасуванню.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
12. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
13. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Анцупової Т. О., суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.
15. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
16. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів, досліджених під час розгляду справи, ОСОБА_1 безперервно працює в органах прокуратури з 31.10.1994 і станом на час виникнення спірних правовідносин обіймала посаду прокурора відділу роботи з кадрами прокуратури Львівської області.
17. 18.07.2016 позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за вислугу років у відповідності до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у розмірі 90 відсотків від місячного заробітку без обмеження граничного розміру.
18. За результатами розгляду вказаної заяви пенсійним органом прийнято спірне рішення, яке обґрунтоване тим, що з 01.06.2015 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" не призначаються.
19. Про прийняття вказаного рішення позивача повідомлено листом УПФ від 19.07.2016 №6326/03-17.
20. Вважаючи вказане рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.
VI. Позиція Верховного Суду
21. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.