ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №640/6225/19
адміністративне провадження №К/9901/20990/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Міністерства юстиції України
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року (головуючий суддя - Бояринцева М.А.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (головуючий суддя - Беспалов О.О., судді - Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.)
у справі № 640/6225/19
за заявою арбітражного керуючого ОСОБА_1
про забезпечення позову до подання позовної заяви.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заяви
До Окружного адміністративного суду міста Києва 10 квітня 2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій вона просила зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 28 березня 2019 року № 994/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ".
Цю заяву ОСОБА_1 обгрунтовувала тим, що наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2019 року № 994/5 її позбавлено гарантованого статтею 41 Конституції України права на працю і забезпечення засобів до існування, а також тим, що цей наказ прийнятий без встановлених статтею 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав, що свідчить про його очевидну протиправність. Вважає, що дія вказаного наказу є підставою для заміни її як арбітражного керуючого під час вирішення відповідних клопотань та заяв у суді, що унеможливить відновлення її прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких вона бере участь.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 22 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив і зупинив дію наказу Міністерства юстиції України від 28 березня 2019 року № 994/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 " (далі - "наказ № 994/5").
Ця ухвала мотивована тим, що з прийняттям наказу № 994/5 ОСОБА_1 . фактично позбавлено можливості виконувати повноваження ліквідатора та отримувати дохід від своєї професійної діяльності. Суд взяв до уваги те, що внаслідок дії зазначеного наказу господарськими судами прийматимуться рішення про заміну заявника на інших осіб, а тому прийшов до висновку, що відновлення прав заявника на здійснення діяльності в межах ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких вона бере участь, буде неможливим. Також суд зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить ефективний захист оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 .
Водночас, суд першої інстанції не надавав оцінку доводам заявника щодо очевидної протиправності наказу № 994/5, оскільки ці обставини підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 червня 2019 року залишив ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року без змін.
Так, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо того, що з видачею наказу № 994/5 заявника фактично позбавлено можливості виконувати повноваження ліквідатора та отримувати дохід від своєї професійної діяльності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі Міністерство юстиції України просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.
Касаційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, скаржник вважає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. До того ж, забезпеченням позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення, а ознаки протиправності відповідного наказу повинні встановлюватись при вирішенні справи по суті. Також скаржник наголосив на тому, що згідно з вимогами закону, арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали про призначення його таким до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що дія наказу № 994/5 порушила б гарантоване їй Конституцією України право на працю, може позбавити її будь-яких засобів до існування, тобто небезпека порушення її прав є очевидною. Також вважає, що внаслідок дії зазначеного наказу буде завдана шкода правам та інтересам інших учасників проваджень у справах про банкрутство, оскільки призведе до збільшення строків ліквідаційних процедур, та, як наслідок, збільшення витрат пов`язаних з провадженнями у справах про банкрутство.
Відтак, заявник просить залишити без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
IІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Діяльність арбітражного керуючого регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинний на час прийняття наказу № 994/5.
Відповідно до статті 1 цього Закону, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно з положеннями частин четвертої, п`ятої статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного державного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень. Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
Відповідно до частин першої, третьої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.