ПОСТАНОВА
Іменем України
30 жовтня 2019 року
Київ
справа №815/1043/17
адміністративне провадження №К/9901/30043/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2017 (головуючий суддя - К.О. Танцюра)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 (головуючий суддя - Т.М. Танасогло, судді - Л.Є. Зуєва, О.В. Яковлєв)
у справі № 815/1043/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
про визнання неправомірним та скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 16.02.2017 № 32; зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти стосовно ОСОБА_1 рішення про прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржений наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову йому в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є незаконним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскільки він є громадянином Афганістану, до моменту виїзду з країни походження працював в міжнародній організації та внаслідок своєї діяльності зазнав переслідування зі сторони неурядового озброєного угрупування талібан та відповідно у нього наявні умови, зазначені пунктом 1 та пунктом 13 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
4. При прийнятті рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено обґрунтованість побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, або що його життю, безпеці чи свободі в країні походження загрожує небезпека.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує, враховуючи, що ситуація в країні походження позивача змінилася, відповідач повинен був прийняти заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні та розглянути її.
Позиція інших учасників справи
7. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Афганістану, за віросповіданням - іслам, мусульманин - суніт, за національністю пуштун.
11. 25.09.2013 позивач одружився на громадянці України ОСОБА_2, з якою народилась спільна дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12. Влітку 2009 року позивач виїхав з Афганістану та прибув до Росії, де проживав близько півтора року та де йому було відмовлено у наданні захисту. На початку 2011 року позивач прибув до України.
13. ОСОБА_1 вперше за наданням статусу біженця звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із відповідною заявою 08.04.2011, рішенням Державної міграційної служби України від 05.11.2012 № 528-12 йому було відмовлено у наданні статусу біженця.
14. Вказане рішення позивач оскаржив до суду.
15. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 у справі № 1570/7608/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 05.11.2012 № 528-12.
16. Вдруге ОСОБА_1 звернувся за наданням статусу біженця до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із відповідною заявою 11.04.2014. Рішенням Державної міграційної служби України від 26.10.2015 № 722-15 йому було відмовлено у наданні статусу біженця, яке ОСОБА_1 оскаржив до суду.
17. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2016 у справі № 815/317/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016, відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення від 26.10.2015 № 722-15.
18. 16.02.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
19. Наказом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 16.02.2017 № 32, на підставі висновку заступника начальника управління з питань захисту та соціальної інтеграції-начальника відділу по роботі з шукачами захисту Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області Голотенка В . А., відповідно до пункту 6 статті 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" було відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
20. Відповідно до висновку про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 16.02.2017 по справі № 2017ОD0019 міграційною службою було встановлено, що чергове звернення позивача відбулось 16.02.2017 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, однак зазначені ним причини неможливості повернення до Афганістану вже було проаналізовано територіальним органом Державної міграційної служби України та було визнано неправдоподібними, що підтверджується рішенням від 26.10.2015 № 722-15 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2016, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016. Також, додатково встановлено, що соціально-політична ситуація у регіоні проживання позивача в Афганістані (м. Кабул) залишається задовільною, столиця країни приймає внутрішньо-переміщених осіб з неспокійних регіонів Афганістану та, що позивач перебуває у шлюбі з громадянкою України, з якою має спільну дитину, яка є громадянкою України та зазначений факт надає підстави для отримання особою дозволу на імміграцію в Україну відповідно до Закону України "Про імміграцію".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
21. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Відповідно до пункту частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
23. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, зазначених у пункті 13 частини першої цієї статті.