Постанова
Іменем України
24 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №243/9532/17
провадження №61-46339св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у складі судді Проніна С. Г. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Будулуци М. С., Космачевської Т. В., Санікової О. С.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" (далі - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі"), в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 7 861,04 грн, компенсацію за невикористану відпустку - 6 548,44 грн, середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу за затримку видачі трудової книжки - 48 677,12 грн, скасувати наказ ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" від 31 березня 2017 року про її звільнення з займаної посади, та зобов`язати відповідача видати новий наказ про звільнення, з урахуванням дати фактичної видачі їй трудовій книжки, зобов`язати відповідача при виплаті заборгованості здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів, а також стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 550 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач працювала в ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на посаді інженера другої категорії проектно-конструкторського бюро в м. Горлівка Донецької області.
Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, на території Донецької та Луганської областей було розпочато антитерористичну операцію.
Незважаючи на це, керівництвом ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" було прийнято рішення про продовження здійснення господарської діяльності на непідконтрольній території України із залишенням відповідної частки робочого персоналу для нормального функціонування підприємства.
Робоче місце позивача знаходилося на непідконтрольній території України у м. Горлівці Донецької області.
31 березня 2017 року позивача звільнено з підприємства. Разом з тим, в день звільнення відповідач не виплатив їй усі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, а також компенсацію за невикористану відпуску.
Факт невиплати зазначених коштів підтверджується зверненням Голови Донецької обласної організації профспілки до АТ "Систем Кепітал Менеджмент" з вимогою про усунення порушень трудового законодавства України ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" щодо грошових розрахунків із звільненими працівниками. Також, в день звільнення відповідач не видав їй трудову книжку.
Позивач посилається на те, що жодних перешкод, які б унеможливлювали провести з нею розрахунок та видати належним чином оформлену трудову книжку у відповідача не існувало, оскільки заробітну плату вона отримувала через банківську установу на підконтрольній території України, а увесь керівний персонал підприємства, у тому числі працівники по веденню кадрового та бухгалтерського обліку, знаходилися поза межами проведення антитерористичної операції у містах Краматорську та Маріуполі відповідно до нової реєстрації місця знаходження юридичної особи.
Дії відповідача щодо невиплати сум, які належали їй при звільненні з роботи, позивач вважає незаконними та дискримінаційними, оскільки заробітна плата за березень 2017 року була виплачена лише тим працівникам, які знаходились на підконтрольній території України. Відповідач зобов`язаний відповідно до діючого трудового законодавства України оплатити відпрацьовані дні з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, оскільки жодних правових підстав щодо звільнення відповідача від обов`язку по виплаті заробітної плати не існувало.
Підприємство з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року працювало у звичайному режимі згідно правил внутрішнього трудового розпорядку. З 15 березня 2017 року у зв`язку з захопленням структурних підрозділів, які знаходилися на непідконтрольній території України, виник простій не з вини працівника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "ДТЕК Донецькобленерго" перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року, а також не доведено наявність вини відповідача у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статті 116 КЗпП Українистроки.
Відхиляючи посилання позивача на наявність простою підприємства з 15 березня 2017 року, як на одну з підстав для виплати їй заборгованості по заробітній платі, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", що розташоване на території, непідконтрольній владі України, з 17 березня 2017 року була припинена, а не призупинена, а отже й простій підприємства мав місце з 13 березня 2017 року - дати втрати відповідачем контролю над своїм виробництвом та документами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території, по 17 березня 2017 року - дати припинення виробничої діяльності відповідача на відповідній території.
В період простою працівнику виплачується заробітна плата, але виходячи з його середнього заробітку; в разі припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем - виплата середнього заробітку за період простою припиняється в день звільнення.
Оскільки позивачем не доведена заборгованість відповідача перед нею по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по день її звільнення, а період простою входить до вказаного періоду, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" заборгованості по заробітній платі за період, який вказує позивач у своєму позові.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки у сумі 48 677,12 грн, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у невидачі позивачу належно оформленої трудової книжки відсутня, а отже вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Обов`язковою умовою застосування норми права, закріпленої в абзаці сьомому пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, щодо зазначення у трудовій книжці працівника дня звільнення, який відповідає дню видачі працівнику трудової книжки, та визнання недійсним раніше внесеного запису про день звільнення працівника, є наявність вини роботодавця у затримці видачі працівнику трудової книжки. Натомість в судовому засіданні було встановлено, що у затримці видачі позивачу її трудової книжки вина відповідача відсутня, а отже позовні вимоги про скасування наказу про звільнення від 31 березня 2017 року та зобов`язання відповідача видати новий наказ про звільнення з урахуванням дати фактичної видачі трудової книжки задоволенню не підлягають.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки в сумі 48 677,12 грн повернуто скаржнику з підстав невиконання вимог суду про виправлення недоліків щодо сплати судового збору.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження в частині оскарження рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року в розмірі 7 861,04 грн та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 6 548,44 грн.
Постановою Донецького апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року у розмірі 7 861,04 грн та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 6 548,44 грн залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не надано та в судовому засіданні не здобуто належних доказів щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по заробітній платі, її розміру, часу виникнення та відсутні первинні документи, що дають можливість провести розрахунок такої заборгованості.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за змістом положень КЗпП України, Закону України "Про оплату праці", заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.
Висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та зобов`язання відповідача здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів є правильними, оскільки наявність та розмір заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку не підтверджено належними доказами.
Наведений позивачем розрахунку заборгованості заробітної плати за березень 2017 року та компенсації за невикористану відпустку не підтверджено належними доказами, вказані розрахунки ґрунтуються на припущеннях, які, виходячи з положень частини шостої статті 81 КЗпП України не можуть бути прийняті судом як правильні.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача та зобов`язання видати новий наказ, оскільки відсутність вини роботодавця (відповідача) у затримці видачі працівнику (позивачу) її трудової книжки підтверджується наявними у справі доказами.
Оскільки підприємство було захоплено невідомими особами, відповідач втратив контроль над майном та документацією, у зв`язку з чим, з незалежних від нього причин позбавлений можливості надати суду такі докази, а також був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору та інші обов`язки, встановлені чинним законодавством. Позивач продовжила працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції та була непідконтрольна Україні. На день звільнення позивача за згодою сторін 30 березня 2017 року (наказ про звільнення від 17 березня 2017 року) відповідач вже втратив контроль над підприємством та не мав доступу до документації, отже висновки суду про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку є правильними, оскільки наявність та розмір заборгованості по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку не підтверджено належними доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду про наявність факту настання для відповідача форс-мажорних обставин є безпідставними
та такими, що суперечать діючому законодавству.
Судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення статтей 263, 617 ЦК України, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами трудового законодавства.
Наданий відповідачем Науково-практичний висновок Торгово-промислової палати України не може бути належним доказом у справі, оскільки згідно Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним доказом настання обставин непереборної сили (форс-мажору) та звільнення відповідача від відповідальності є сертифікат Торгово-промислової палати України. Надані відповідачем докази не є належним підтвердженням того, що документи щодо позивача, зокрема трудова книжка, були втрачені.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ДТЕК Донецькі електромережі" заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Суди попередніх інстанцій в своїх рішеннях надали правову оцінку всім наданим сторонами доказам та дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, що переглядається судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала в ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на посаді інженера другої категорії проектно-конструкторського бюро у м. Горлівка Донецької області.
Згідно з наказом директора з управління персоналом ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" ОСОБА_2 "Про звільнення" № 209-к від 17 березня 2017 року, ОСОБА_1 звільнена з роботи 30 березня 2017 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за згодою сторін.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилалась на порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України, зокрема щодо невиплати при звільненні усіх належних їй сум, зокрема, заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 7861,04 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6548,44 грн.
Факт наявності невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за березень 2017 року заперечувався відповідачем, у зв`язку з чим вказана обставина підлягала доказуванню під час розгляду справи.
Разом з тим, наявність заборгованості у відповідача перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та наявність вини у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум під час розгляду справи належними і допустимими доказами не підтвердились.