Постанова
Іменем України
28 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 153/1329/16-ц
провадження № 61-24765св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Писарівка",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Писарівка" на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2017 року у складі судді Дзерина М. М. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року у складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шеремети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Писарівка" (далі - СТОВ "Писарівка") про визнання договорів оренди землі недійсними, в якому просили визнати недійними: договір оренди землі від 25 січня 2015 року № 1544, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_1 ; договір оренди землі від 25 січня 2015 року № 1545, укладений, між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_1 ; договір оренди землі від 06 травня 2009 року № 1102, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3 ; договір оренди землі від 19 липня 2012 року № 1286, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3 ; договір оренди землі від 19 липня 2012 року № 1284, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3 ; договір оренди землі від 19 липня 2012 року № 1285, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3 .
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, а саме: 1) земельної ділянки, кадастровий номер 0525683800:02:005:0312, площею 2,7671 га; 2) земельної ділянки, кадастровий номер 0525683800:02:002:0372, площею 2,4749 га. 25 січня 2015 року між ним та СТОВ "Писарівка" були укладені договори оренди землі № 1544 та № 1545. Вказані договори були укладені з порушенням вимог закону, оскільки в них не зазначено істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент їх укладення, а саме: не вказано розміру орендної плати, її індексації та умов збереження стану об`єкта оренди. ОСОБА_2 набув у власність в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Писарівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, а саме: 1) земельну ділянку, кадастровий номер 0525683800:02:004:0373, площею 1,8767 га; 2) земельну ділянку, кадастровий номер: 0525683800:02:004:0375, площею 1,8620 га; 3) земельну ділянку, кадастровий номер: 0525683800:02:004:0374, площею 1,8627 га; 4) земельну ділянку, кадастровий номер: 0525683800:02:005:0060, площею 2,1767 га; Під час оформлення спадщини ОСОБА_2 стало відомо, що вказані земельні ділянки були передані ОСОБА_3 в оренду СТОВ "Писарівка" на підставі договорів оренди: від 06 травня 2009 року № 1102; від 19 липня 2012 року № 1284; від 19 липня 2012 року № 1285; від 19 липня 2012 року № 1286. Зазначені договори оренди укладені з порушенням вимог закону. Так, у договорах оренди землі від 19 липня 2012 року № 1284, № 1285 та № 1286 не зазначено істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент їх укладення, а саме: розміру орендної плати, її індексації, відповідальності за її невнесення; умов збереження стану об`єкта оренди; сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; умов передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. При підписанні спірних договорів не складалися кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів і акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що мають бути невід`ємною частиною договору оренди землі. У договорах оренди землі від 25 січня 2015 року № 1544 та № 1545 не зазначено істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент їх укладення, а саме: розміру орендної плати, її індексації та умов збереження стану об`єкта оренди.Відсутність зазначених вище умов у договорах оренди призводить до порушення прав позивачів на володіння належними їм земельними ділянками, тоді як відповідач використовує їх незаконно. Невизначення на договірному рівні розміру орендної плати порушує права орендодавців на отримання належної компенсації за використання їх земельних ділянок. Відсутність актів встановлення меж земельної ділянки, схем їх розташування порушує права позивачів на інформацію про місце розташування ділянок, в результаті чого вони не мають змоги визначити, в якій саме частині поля знаходяться їх земельні ділянки та чи належно їх використовує відповідач.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № 1544, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_1, речове право згідно з яким зареєстровано Реєстраційною службою Ямпільського району Вінницької області 11 лютого 2016 року, номер запису про інше речове право 13249023, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 28233663 від 15 лютого 2016 року. Визнано недійсним договір оренди землі № 1545, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_1, речове право згідно з яким зареєстровано Реєстраційною службою Ямпільського району Вінницької області 11 лютого 2016 року, номер запису про інше речове право 13249071, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 28233724 від 15 лютого 2016 року. Визнано недійсним договір оренди землі №1102 від 06 травня 2009 року, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3, який зареєстровано Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 січня 2012 року за № 052560004003837. Визнано недійсним договір оренди землі № 1286 від 19 липня 2012 року, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3, який зареєстровано Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 жовтня 2012 року за № 052560004008910. Визнано недійсним договір оренди землі № 1284 від 19 липня 2012 року, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3, який зареєстровано Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 жовтня 2012 року за № 052560004008909. Визнано недійсним договір оренди землі № 1285 від 19 липня 2012 року, укладений між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3, який зареєстровано Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 жовтня 2012 року за № 052560004008897. Стягнуто з СТОВ "Писарівка" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1 102,42 грн та на користь ОСОБА_2 - в сумі 2 204,84 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орендної плати не можна вважати погодженням позивачів з умовами договору оренди землі, так як ця плата лише частково задовольняла потреби орендодавців і фактично була компенсацією за використання їхньої землі. Оспорювані договори оренди землі є несправедливими, оскільки вони суттєво звужують майнові права громадян, а також в них відсутні істотні умови, передбачені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", що є безумовною підставою для визнання договорів недійсними.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року апеляційну скаргу СТОВ "Писарівка" задоволено частково. Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2017 року в частині визнання недійсним договору оренди землі від 06 травня 2009 року № 1102, укладеного між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3, та в частині стягнення з СТОВ "Писарівка" на користь ОСОБА_2 судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині. В задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди землі від 06 травня 2009 року № 1102, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ "Писарівка", зареєстрованого Відділом Держкомзему у Ямпільському районі Вінницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 січня 2012 року за № 052560004003837, відмовлено.В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Стягнуто з СТОВ "Писарівка" на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 653,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь СТОВ "Писарівка" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 606,32 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору оренди землі від 06 травня 2009 року № 1102, укладеного між ОСОБА_3 та СТОВ "Писарівка", з тих підстав, що в зазначеному договорі відсутня істотна умова, передбачена статтею 15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент його укладення, а саме не погоджено питання щодо індексації орендної плати, у зв`язку з чим порушуються права позивача, є помилковим, оскільки місцевий суд не в повній мірі дослідив умови укладеного договору, його пункт 10, не врахував законодавство, що регулювало правовідносини сторін у 2009 році та не встановив, яке право орендодавця у зв`язку з цим порушене і чи це порушення зумовлює застосування такого способу захисту, як визнання правочину недійсним. В рішенні суду першої інстанції не зазначено, яке саме право ОСОБА_2 порушується не погодженням, на його думку, в договорі оренди землі від 06 травня 2009 року № 1102 питання щодо індексації орендної плати, і такого порушення колегія апеляційного суду не вбачає. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо визнання недійсними інших спірних договорів оренди землі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У травні 2017 року СТОВ "Писарівка" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2017 року і рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року в частині залишення без змін рішення місцевого суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга СТОВ "Писарівка" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили умови оспорюваних договір оренди землі в частині розміру орендної плати та погодження її індексації. Дослідження тільки першої частини викладеного тексту пункту 9 щодо орендної плати, її розміру, індексації, способу та умов розрахунків без дослідження і оцінки викладеного у подальшому цього пункту стало причиною неповноти та неправильності висновків судів, оскільки за наявності інших обставин та доказів це не є безумовною підставою для визнання правочинів недійними відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Факт незазначення у спірних договорах оренди землі саме розміру орендної плати жодним чином не порушує права ОСОБА_2, оскільки він отримував таку плату в натуральній формі в розмірі, який відповідає Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок і земельних частко (паїв)" від 19 серпня 2008 року № 725/2008. Виплата орендної плати ОСОБА_2, згідно з договорами оренди землі № 1284, № 1285, № 1286, здійснювалася з врахуванням індексу інфляції. ОСОБА_2 та СТОВ "Писарівка", укладаючи вищевказані договори оренди землі, дійшли згоди щодо всіх істотних умов, що підтверджується власноручними підписами обох сторін. Протягом дії оспорюваних договорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час отримання орендної плати жодного разу не зверталися до СТОВ "Писарівка" з вимогою про збільшення її розміру чи з інших питань щодо виплати чи зміни орендної плати, несправедливого її розміру тощо. Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи дійсно права позивачів порушені та не з`ясовано, в чому полягає таке порушення.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Ямпільського районного суду Вінницької області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 153/1329/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року в частині скасування рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 31 березня 2017 року щодо визнання недійним договору оренди землі від 06 травня 2009 року № 1102, укладеного між СТОВ "Писарівка" та ОСОБА_3, і стягнення з СТОВ "Писарівка" на користь ОСОБА_2 судових витрат та ухвалення нового рішення у вказаній частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди
землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.